Читати книгу - "Донька темряви, або Я Вам не дружина, Пане Синя Бородо, Камі Мир"

Морок мене потягни, як мені хочеться щось розбити чи побити! Але, по-перше, нічого під руку не трапляє, а по-друге – я ж адекватна дівчина, яка здатна контролювати свої емоції.

– Киріє Байс, мені потрібна ваша думка щодо весільної сукні, – знову налякала Мира, що невідомо звідки з'явилася.

– Темрява мені в печінку, я так заїкою стану! Благаю, будь ласка, стукай у двері перед тим, як зайти, бо один день мене Кіндратій хватить.

– На вас намагався напасти найманець на прізвисько Кіндратій? – серйозно спитала дівчина.

– Що? Ні! – заперечила, потираючи скроні. – Гаразд, проїхали. Хіба киріос не сказав, що весілля скасовується?

– Пан не наказував зупиняти підготовку.

– Так? Будь ласкава, уточни в нього. Раптом він забув.

– Киріос покинув замок.

– І коли встиг?

– Відразу після закінчення трапези.

– Тоді зачекаємо на нього.

– Вибачте, але кравець попросив негайно відповісти, щоб встигнути закінчити вчасно.

– Да ти що?! А чи не шкода буде порожньою витрачених грошей, якщо весілля справді не відбудеться?

– Не хвилюйтесь за матеріальний стан господаря. Навіть замовте ви десять таких суконь, його скарбниця не спорожніє.

– Ух! Гаразд, неси каталог.

– Він тут, -+ витягла з-за пазухи важку книжку дівчина. І де тільки ховала?

Так... Я ж можу просто вибрати найдорожче, якщо вже за фінанси мій друг не переживає? Але з мого боку це буде не дуже красиво... Ох же це вічна боротьба жадібності та людяності!

– Вибачте, киріє, я не те принесла, – закрила папку Миру, де був текст, а не ескізи. – Мабуть, переплутала з документами киріоса. Зачекайте кілька хвилин, я зараз повернуся.

Дівчина втекла, залишивши мене наодинці з документами. Ні, я знаю, що чіпати чуже погано, але мене гризла цікавість. Так сталося, що воно й перемогло, дозволивши мені поглянути на зміст папки.

Звіти, заяви, прохання, накази… Загалом нічого незвичайного. Їх підписувала навіть я у своєму минулому житті. Так, у мафії теж є документація, яку потрібно прочитати, підписати чи просто ознайомитись. До речі, зміст приблизно знайомий: цю проблему я знаю як вирішити, тут можна просто підписати, це просто прочитати, а ось тут треба буде подумати… Якщо Хайден попросить допомоги, можу й простягнути руку бідолахи. Робота не складна, та її багато. Деякі папірці я давала на обробку секретареві. Невже у мого нареченого такого нема?

– Киріє? – звернула на себе мою увагу Миру. – Що ви робите?

– Там є щось, що мені бачити не можна?

– Ні.

– Тоді давай повернемося до сукні.

– Добре.

Ми швиденько подивилися запропоновані варіанти, вибрали найкращий і на тому розійшлися – служниця з каталогом втекла так і не забрав документи господаря замку. Щось вона надто розпорошена сьогодні і менше схожа на робота. Чи не захворіла або може трапилося що?

Дівчина так і не повернулася за півгодини, а документи всі лежали на журнальному столику і продовжували спокушати. Допомога без прохання – це здебільшого ведмежа послуга, але може все ж таки... Темрява мені в печінку! Мушу я хоч якось йому допомогти, адже він непоганий малий. Хоч з клятими папірцями допоможу.

– Темрява мене потягни, мені потрібен приклад його почерку інакше я документи не підпишу. Та й листок не завадив би, щоб коротко описати інформацію з документів. Може Ругуна запитати?

– Ви мене звали, киріє?

Згадай чорта і він з'явиться! Такими темпами у мене точно серцевий напад станеться.

– Не завадило б на вас з Мирою дзвіночки прив'язати. Ви б хоч попереджали, коли приходите, бо я від переляку помру.

– Матиму на увазі, панно.

– Чи можна попросити листок і ручку?

– Все необхідне є у шафі під книжковою полицею.

– Що? Хіба там була шафа?

Чоловік мовчки вказав поглядом униз, де під книгами справді були дверцята. Сподіваюся за ними не кроляча нора, що веде в Країну Чудес, бо дивин мені й тут вистачає.

– Ой ... Якось раніше не помічала, – не стала брехати і відмовлятися, адже, здається, там дійсно була шафа ще до того, як про це мені сказав Ругун. – Дякую. Можеш йти.

– Як скажете, – кивнув володар  волосся кольору сніга та поквапився вийти з кімнати.

– Ех! Давно я не займалася підробленням підписів. Були часи…

Що найцікавіше, зараз я говорю не про життя як главу мафії, а про темні плями в біографії юної Іринії Файден. Так вже вийшло, що без підписів опікуна нікуди, а я непосидючкою в підлітковому періоді була ще тією: до того випадку з сплеском ми з Клайвом частенько вислизали в місто, але для цього потрібен був підпис дядечка. Думаю, нескладно здогадатися, хто цим займався.

– Ну що ж, тут якраз є листочок, де є підпис мого друга. Зараз трохи потренуюсь і приступлю до доброї темної справи… – від старанності висунувши язика взялася виводити на чернетці гачки підпису Хайдена.