Читати книгу - "Безхатько в подарунок, Селена Рейні"

– Так, – видихнула й опустила погляд.

Чоловік трохи похилив голову. Провів губами по волоссі за вушком. Ковзнув гарячим подихом по вилиці. Залишив теплий слід на щоках. Ніби випадково, ледь відчутно, торкнувся її губ своїми губами.

– Я хочу тебе поцілувати…, – прошепотів.

– Мені здається, ти вже це робиш, – відповіла так само тихо.

– Ще ні. А ось зараз…

І тепер це був справжній поцілунок. Ніжний, романтичний, п’янкий і трішки незграбний…

– Вибач, – повільно відхилився. – Зазвичай я цілуюся краще. Просто досі щелепа болить.

– Мені сподобалося, – усміхнулася і відразу зніяковіла в його обіймах. – Вже пізно. Потрібно винести посуд у кухню, а кутю на веранду.

– Гаразд, – відпустив її.

Разом вони швидко справилися з роботою. А коли повернулися у кімнату, то переодягнулися у піжами. Христина направилася до своєї спальні.

– Не йди, – попросив. – Це ж новорічна ніч. Не хочу проводити її сам. Ляж поряд. Обіцяю не приставати до тебе, – проказав серйозно.

Христина кивнула. Він за руку повів її до вузького ліжка. Зайняв місце біля стінки. Дівчина обережно схилилася до подушки на краю. Повернулася до нього обличчям. Чоловік поклав руку їй на плече, пробрався під край кофти та ніжно погладив пальцями ключицю. Вона ж уважно вдивлялася в його обличчя.

– Ти казав, що коли ми виберемося звідси, ти зробиш мені подарунок, – прошепотіла.

– Так. Загадуй все, чого хочеш, – ніжно проказав.

– Я хочу тебе, – провела рукою по його грудях і спинила долоню там, де швидко билося серце.

– Тоді я буду твоїм, – легко торкнувся її губ. – А тепер будь хорошою дівчинкою і засинай. Чи можливо ти хочеш…

– Твоє бурмотіння заважає мені спати, – мовила, заплющуючи очі.

– Зрозумів, – засміявся. – Солодких новорічних снів.

– Спокійної новорічної ночі.

Павло лише повеселився з її побажання. Тісніше її обійняв та опустив повіки.