Читати книгу - "Екст, Геннадій Обушній"

Ганяли реактор довго, до двох місяців. Посилили деякі вузли й додали захисту. Вийшов компактний генератор приблизно на 10 МВт. Потім змонтували його в М4, який вже був заповнений різною апаратурою. Заповнений щільно, майже без порожнеч, з великим люком, на чверть поверхні. Викотили й випробували. Наближався час старту.

— Кет, куди вони відправлять цей м’ячик, не знаєш?

— Знаю. Подивися вчорашню нараду в Шефа на Острові.

На моніторі з’явилися Шеф і його заступник з наукових питань Олександр Павлович, немолодий, у тілі чоловік. Розмова йшла українською.

— Як ся маєте, Павловичу? Як наша наука?

— Ейфорія, Шефе. Такі результати! Але... З одного боку, машини М4 і M3 повністю прокачані і маємо повну експедиційну пару. М4 як зонд-розвідник, і пілотований M3.

— А з другого?

— Ще не встигли протестувати M3 і М4 на потрібних дистанціях. До того ж рятувального борту ще не бачили, який, до речі, теж треба тестувати.

— Не треба бурчати. Маємо програму, ви ж самі її писали. Чи як? А рятувальний борт M3 буде за два тижні.

— Шефе, у всіх зуби цокотять від нетерплячки, навіть у японців. І їх можна зрозуміти.

— Спокійно, друже. Швидко тільки... сам знаєш. Так що працюємо згідно програми, тестуємо пару M3 та М4 у автоматичному режимі на півпарсека. Другий M3 теж. Потім обидва M3 з екіпажами.

— Все буде добре, Шефе.

— Не сумніваюсь, Павловичу. Давай глянемо на список цілей.

— Маємо зміни. Астрогрупа додала п’ятий об’єкт. Усі добре відомі, з екзопланетами. Альфа Центавра, відстань 4.36 світлових років. Епсилон Еридану — 5,22, Тау Кита — 11,88, Дельта Павича — 19.91, Бета Південної Гідри — 24,4.

— Логічно, Павловичу. Перелік та послідовність цілей затверджуємо.

— Ось так, братику. Для них півпарсека вже дрібниця. Я не знаю, що додати.

— Цього не може бути, бо не може бути ніколи. Але це є. Особисто у мене, Кетті, мізки вивертає.

За чотири тижні люди закінчили технічну підготовку і зганяли M3 і М4 на півпарсека в автоматичному режимі. Привезли першу зйомку Сонячної системи збоку. А тим часом на Острові відібрали шістьох кандидатів у пілоти. Шеф провів із кожним співбесіду, особливо підкресливши небезпеку місії. Відібрав чотирьох: два в основний екіпаж, два на рятувальний борт. Два з України, двоє американців. Підписали якісь папери.

Четвірка вилетіла прямо на Бету, минаючи Паросток. Обидві пари на двох бортах успішно злітали на півпарсека. Підготовка завершена.

Нарешті розвідник М4 пішов до першої цілі. За 4,5 години почала надходити інформація. Вивчили дані й призначили старт за добу. Кет і Семмі спостерігали за тим, що відбувається, затамувавши подих (якщо можна так сказати). І коли МЗ/1 стартував, то Кет усі 4,5 години уважно слухала політ на четвертому вакуумному діапазоні, землянам поки що недоступному. А коли він закінчив перехід і вийшов у звичайну метрику, то Кет раділа, як дитина.

— Зубастику, цей Вулик просто диво! Нічого не бояться! А як ризикують — чотири з половиною години в розриві! Чи не час познайомитися?

— У мене є кілька суттєвих запитань, сестричко. Чому в списку тільки сонцеподібні зірки? І чому Вулик тримає в таємниці свої розробки? Про розривну технологію знають максимум 7 осіб. Решта причетних працюють наосліп! Де демократія? І з поточною земною політикою в Острова проблеми. Питань виникає більше, ніж відповідей. Так що давай зачекаємо зі знайомством, добре?

— Любий, я пожартувала. Хоча, як кажуть люди, в кожному жарті є частка жарту. До речі, за списком цілей польотів. Ми були на Центаврі, Еридані й Гідрі. Нічого незвичайного, планети нецікаві.

— Я пам’ятаю, навіть політати було ніде. Нудьга. Але люди про це не знають. Нехай пошукають, що хочуть.

За два тижні МЗ/1 і М4 повернулися. Щось швидко. Звичайно, залишили там автоматичну станцію, яка справно гнала інформацію. Але чому так швидко? Невже відвідини першої зовнішньої зоряної системи залишили їх байдужими? Їх, молодих, веселих і ще напівдиких! Ні, це неможливо. Значить, не знайшли те, що шукають. Інформація про політ за межі Бети не вийшла.

Два тижні обстеження і відпочинку першому екіпажу. Йде другий екіпаж на МЗ/2. Сценарій події такий же.

Знову йде перший екіпаж на МЗ/1. Результат такий же.

— Сестричко, та ти знаєш, що вони шукають? — нарешті дійшло до Семмі. — Планету! Планету, придатну для життя! Готовий посперечатися! Повір мені, я такий же, як вони!

— Можливо. Забраковані зірки об’єднує одне: відсутність землеподібних планет.

— Кетті, я весь час намагаюся розібратися в місцевій політиці. Здається, у мене з’явилася тінь примари розуміння головної мети Шефа. Скоро розповім. Але треба сформулювати таким чином, щоб ти не сміялася з недолугого хвостатого.

Рейд четвертий, жовтень 2027 року, Дельта Павича. Ось тепер все по-іншому! Повернулися лише через місяць, скинувши величезну кількість інформації. Кет переглядала все.

— Семмі, вони таки знайшли планету! Практично копія Землі і, схоже, не зайнята розумними! Як же ми її проґавили?

— Кетті, ми ж не шукали щось певне. Як і належить за Регламентом, вивчали всі підряд. Хоча, звісно, шкода.

Подальший пошук зупинили, і всі зусилля кинули на будівництво бази на планеті в системі Дельти Павича, яку назвали Альфа. Обидва M3 постійно працювали на цьому маршруті. Вантажооб’єм невеликий, тому рейсів було багато. Зберігати режим таємності ставало все важче.

Кет і Семмі вперше опинилися в ситуації, коли їх технічні можливості виявилися нижчими людських. Оперативно потрапити на Альфу стало неможливо. Звичайно, жучок зуміли провезти на борту M3 і тепер знали, що там робиться. Батареї жучка вистачить років на п’ять. Але що робити, якщо знадобиться екстрена допомога? Кет своїм ходом дійде до Альфи років за сорок.

Проблема постала на повний зріст. Йти від Землі не можна. Треба стримувати грінів, поки люди не підростуть. Та й людей від людей захищати треба. Чому Острову не вдалося встановити станцію на Місяці? Немає лиха без добра і на Марсі вона, безперечно потрібніша, але все ж чому? Доведеться поки залишитися.

Модернізація зв’язку

— Кетті, як гадаєш, скільки часу знадобиться людям для виходу хоча б на третій вакуумний рівень?

— Я вже намагалася робити прогнози. Але ця справа невдячна. Ти ж знаєш, малюче, що з людьми все не так. Їхні дії і темпи розвитку не піддаються ні чіткій, ні нечіткій логіці. Якщо виходити з фактичного стану їх фундаментальної теорії з урахуванням наявних принципових помилок,