Читати книгу - "Справа Сен-Ф'якрів"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Може, Мегре був тут зайвий? Все це нагадувало комісарові його юнацькі роки: він із трьома чи чотирма приятелями у такій самій пивничці; дві жінки в протилежному кінці залу. Суперечки, вагання, нарешті підходить гарсон, якого покликали, щоб він передав банкноту…
Адвокат, як одразу ж можна було побачити по всій його поведінці, нервував. Жінка, що сиділа за два столи від Мегре, витлумачила це по-своєму. Вона всміхнулася, розкрила свою торбинку й дістала пудреницю.
— Я зараз прийду! — кинув комісар своєму сусідові.
Він перейшов зал слідом за Метейє і побачив двері, які спершу був не помітив. Вени виходили в просторий коридор, застелений червоним килимом. Біля телефонного комутатора, за стойкою, на якій лежала велика книга, сиділа чергова. Метейє саме закінчив розмову з черговою і відійшов од неї в ту мить, коли Мегре ступив крок уперед.
— Спасибі, мадемуазель… То ви кажете, перша вулиця праворуч?
Він не думав щось приховувати від комісара, чия присутність, здавалося, була йому байдужа. Більше того, в його очах промайнув веселий вогник.
— Я не знав, що тут готель, — звернувся Мегре до дівчини.
— Ви зупинилися в іншому? Можете пошкодувати… Адже наш готель найкращий у Мулені…
— Чи не у вас зупинився граф де Сен-Ф'якр?
Вона ледве не засміялася, та враз посерйознішала.
— Що він накоїв? — спитала вона трохи занепокоєно. — Ось уже вдруге за п'ять хвилин мене питають про…
— Що ви сказали моєму попередникові?
— Він хотів знати, чи граф де Сен-Ф'якр виходив з готелю вночі з суботи на неділю… Я не могла дати йому відповідь, бо нічний черговий ще не прийшов… Отже, цей пан спитав мене, чи є в нас гараж, і пішов туди…
Хай йому грець! Мегре лишалося тільки ходити за Метейє!
— І цей гараж на першій вулиці праворуч! — промовив він трохи роздратовано.
— Саме так! Він працює цілу ніч.
Жан Метейє, правду сказати, впорався швидко, бо коли Мегре завернув на потрібну вулицю, той, насвистуючи, виходив з гаража. Сторож жував щось у кутку.
— Так ви про те саме, що й пан, який тільки-но був… Жовта машина… Чи не брали її вночі з суботи на неділю?..
На столику перед ним уже лежала десятифранкова купюра. Мегре поклав поруч другу.
— Так, близько дванадцятої.
— А коли вона повернулася?
— Приблизно о третій ранку…
— Вона була брудна?
— Ні, не дуже… Зараз суха погода.
— Їх було двоє, так? Чоловік і жінка…
— Ні, тільки чоловік.
— Низенький, худий?
— Та ні, навпаки! Дуже високий і огрядний. Безперечно, граф де Сен-Ф'якр!
* * *
Коли Мегре повернувся до кафе, оркестр знову щось награвав; Метейє і його супутника в їхньому кутку вже не було. Тепер там не було нікого.
Підходячи до свого столика, Мегре побачив на тому місці, де щойно сидів сам, адвоката поруч із графом де Сен-Ф'якром.
Уздрівши комісара, той підвівся.
— Пробачте, якщо ваша ласка… Та ні! Сідайте на ваше місце, прошу вас…
Він не збирався йти звідси й сів на стільці навпроти них. Збуджений, з червоними плямами на вилицях, адвокат мав такий вигляд, наче поспішав покінчити з неприємним обов'язком. Очима він, здавалося, шукав Жана Метейє, але того не було видно.
— Зараз ви зрозумієте, пане комісар… Я б не дозволив собі піти до замка, адже це природно… Але оскільки сліпий випадок хоче, щоб ми з вами зустрілися, так би мовити, на нейтральному ґрунті…
Він намагався всміхнутися. Після кожної фрази він немовби вітав своїх співрозмовників, дякував їм за те, що вони схвалюють його слова.
— У такій гнітючій ситуації, як ця, не слід, як я й казав моєму клієнтові, ще більше ускладнювати все підвищеною вразливістю… Пан Жан Метейє дуже добре зрозумів мене… А коли ви повернулися, пане комісар, я саме переконував графа де Сен-Ф'якра, що ми прагнемо лише того, щоб порозумітися…
Мегре пробурмотів:
— Їй-богу!
А сам подумав: «Ти, друже мій, матимеш щастя, якщо протягом п'яти хвилин цей пан, до якого ти звертаєшся так улесливо, не вріже тобі в пику…»
Гравці в більярд кружляли навколо зеленого сукна. А жінка, залишивши на столі свою торбинку, підвелася й попрямувала в глиб залу.
— Ось іще одна жертва самообману, — сказав Мегре. І враз у нього сяйнула думка: а може, Метейє вийшов для того, щоб мати змогу поговорити з нею на вулиці без свідків?.. Отже, вона пішла пошукати його…
І він не помилився. Жінка походжала туди й сюди, очікуючи молодого чоловіка!
Адвокат говорив і говорив.
— Тут зараз виникла дуже складна ситуація, і ми з свого боку готові….
— До чого? — перебив Сен-Ф'якр.
— Та… до…
Він забув, що перед ним зараз не його склянка, і пригубив зі склянки Мегре.
— Розумію, це місце, можливо, невдало обране для… Момент теж… Проте подумайте, що ми знаємо краще, ніж будь-хто, фінансове становище вашої…
— Моєї матері! Що далі?
— Мій клієнт, виявивши делікатність, що робить йому честь, вирішив перейти до корчми…
Бідолаха адвокат! Зараз, коли Моріс де Сен-Ф'якр пильно дивився на нього, слова застрявали йому в горлі.
— Ви мене розумієте, авжеж, пане комісаре?.. Ми знаємо, що існує духівниця, віддана на збереження нотареві… Будьте спокійні, права графа там не обійдені… Але, разом із тим, там фігурує Жан Метейє… Фінансові справи заплутані… Мій клієнт єдиний, хто розбирається в них…
Мегре з захопленням стежив за виразом обличчя Сен-Ф'якра, якому вдавалося зберігати
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Справа Сен-Ф'якрів», після закриття браузера.