Читати книгу - "Божий світильник. Куля для боса"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Зла іронія всієї цієї історії, як казав згодом Еллері Квін, полягала в тому, що мета змови й контрзмови — Сільвестрове золото — залишалася такою самою примарною, яким був спершу Чорний дім. Незважаючи на най-ретельніші пошуки в будинку й навколо нього, навіть найменших слідів золота не виявили.
— Я запросив вас до своєї скромної оселі, — добродушно сказав Еллері Квін через кілька тижнів, — щоб перевірити одну свою думку, що просто волає, вимагаючи перевірки.
Еліс і Кейт здивовано перезирнулися. У найзручнішому кріслі Еллері поважно сидів елегантний, самовпевне-ний, добре відпочилий Торн.
— Я радий, що комусь щось спало па думку,— гірко всміхнувся Кейт.— Я жебрак. Еліс теж не багатша під мене.
— Вам бракує філософського ставлення до багатства,— холодно зауважив Еллері.— У містера Райнака це одна з чарівних рис його вдачі. Бідолашний доктор! Цікаво, чи йому подобаються наші в’язниці?..
Він поворушив кочергою жар у каміні.
— Міс Мейх’ю, ваш приятель Торн, мабуть, уже дощенту зруйнував будинок вашого батька. А що, немає золота, Торне?
— Нічого, крім сміття,— скрушно зітхнув адвокат.— Ми пе пропустили жодного камінця.
— Все правильно! Отже, якщо подивитися па це діло тверезо, то є дві можливості: або багатство вашого бать ка, міс Мейх’ю, існує, або його немає взагалі. Якщо він сказав неправду й багатства немає, то справу можна вважати закінченою і вам з вашим любим Кейтом залишається порадитись і вирішити: або жити з гордо піднесеною головою жебраками, або здатися на ласку благодійного товариства. Але припустимо, що багатство, як і запевняв ваш батько, існує. І заховав він його десь у будинку. Що тоді?
— Тоді,— зітхнула Еліс,— воно безслідно зникло.
Еллері розсміявся.
— Не зовсім так. У всякому разі з мене цих зникнень досить. Давайте подивимось на проблему з іншого боку. Що було в будинку за життя Сільвестра Мейх’ю таке, чого там немає тепер?
Торн витріщив очі.
— Якщо ви маєте на увазі... е-е... тіло...
— Ну, це ви вже занадто, Торне! До того ж була ексгумація. Думайте!
Еліс повільно перевела погляд на пакунок, що лежав у неї на колінах.
— То ось чому ви попросили прихопити з собою мате-рин портрет!
— Гадаєте, старий свідомо вводив нас в оману, коли казав, що його багатство — золото? — вигукнув Кейт.
Еллері, всміхаючись, узяв у дівчини пакунок, розгорнув його, хвилину вивчав великий портрет матері Еліс, а тоді новернув портрет другим .боком до себе й упевпено відвів картонку. Золотисто-зеленим каскадом на коліна йому посипалися папери.
— Цінні папери! — всміхнувся Еллері.— Хто сказав, що ваш батько був несповна розуму, міс Мейх’ю? Він був дуже розумний джентльмен. Ну-ну, Торне, не будьте таким цікавим! Залишимо цих щасливих дітей самих!
•
РЕКС СТОУТ
Переклад з англійської Владислава Носенка
Перекладено за виданням: Rex Stout. Bullet for One. Great American Detectives. Signet Books, New Vork, 1985.
©
Судячи з кольору обличчя дівчини, важко було повірити в те, що її залякали.
— Мабуть, я висловилась не зовсім точно,— наполягала вона, виламуючи собі пальці, хоч я і просив її не робити цього.
— Я нічого не вигадую, зовсім ні. Якщо вони вже одного разу звинувачували мене, чому я повинна думати, що вони не підуть на це іще раз?
На мене значно більше враження справили б її щоки, якби вони зблідли од страху, наче від них відринула кров. Але з першого погляду па неї я пригадав календар з фотографією повновидої молодиці, який висить на стіні у Сема Дайнера на Одинадцятій авеню; в одній руці у неї відро, а іншою вона спирається на корову, яку щойно подоїла або збирається доїти. Вони дуже схожі кольором обличчя, фігурою, якоюсь невинністю.
Дівчина облишила викручувати собі пальці і стиснула їх у маленькі кулачки.
— Невже він справді такий пихатий, як індик? Вони прийдуть через двадцять хвилин, але я повинна побачити його раніше! — вона схопилась на ноги.— Він де, нагорі?
Я підозрював, що вона — особа імпульсивна, і тому замість того, щоб іти до столу, зайняв позицію між нею і дверима до холу.?
— Облиште ці спроби, -- порадив я. — Вас б’є дрож, коли ви стоїте — я помітив це, як тільки ви увійшли, — тож сідайте. Я хотів пояснити вам, міс Руні, що ця кімната править за робочий кабінет Вулфу, тоді як решта будинку — його житло. З дев’ятої до одинадцятої години ранку і з четвертої до шостої вечора його ні для кого немає — він чаклує над своїми орхідеями в оранжереї, і набагато поважнішим особам доводиться миритися з цим. Але я бачу, що ви, мабуть, непогана людина, і могли би вам допомогти.
— Як?
— Сідайте і припиніть тремтіти.
© Український переклад. В. ІІосенко, 1992
Вона сіла.
Я піду і скажу йому про вас.
— Що ви скажете
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Божий світильник. Куля для боса», після закриття браузера.