Читати книгу - "Закон Братів Капранових"

Скажи мені, хто твій штаб, і я скажу тобі, хто ти.

Зворотній вплив репутації місцевих представників на репутацію самого кандидата у нашому регіоні має вирішальне значення. І саме тому наш південь голосує так погано. Бо він віддає свій голос не за Ющенка, якого не показували по телевізору, а за місцевого представника, якого бачить щодня. Тому рейтинг Ющенка - це передусім рейтинг довіри до штабістів. І наявністю плакатів тастрічок питання далеко не вичерпується.

Окремо хочеться зауважити - Очаківщина проголосувала краще, ніж у другому турі. Краще майже на 10%. І сталося це за рахунок того, що у третьому турі вдалося попередити вкидання бюлетенів. За нашими розрахунками у другому турі на кожній дільниці їх було вкинуто від 100 до 400. Це підтверджують спостерігачі. Це підтверджує порівняння результатів другого і третього турів. Для прикладу візьмемо село Куцуруб.

За Ющенка у другому турі - 309 голосів, у третьо-му - 311.

За Януковича відповідно - 1109 та 839.

Явка у третьому турі була меншою за другий на 270 людей, але що цікаво, цілком співпала з явкою у першому турі. У другому ж всі, “понадпланові” виборці одностайно проголосували за Януковича. Напрошується висновок: в селі Куцуруб тоді вкинули близько 270 бюлетенів. Про це повідомили і спостерігачі з минулого туру, які рахували всіх, хто підходив до урн, і прорахувалися рівно на 270 осіб. Комісія тоді сказала, що виборців, певно, не помітили. Тобто якщо підняти списки виборців у другому турі і звірити підписи тих, хто “проголосував” з підписами реальних виборців, можна садити комісію до в’язниці.

Але і це не головне. Ви не повірите, але в рідному Очакові нас дуже втішили люди. Колишні наші однокласники працюють у комісіях від Ющенка. Колишні вчителі - від Януковича. Проте останні намагаються не загострювати уваги на цьому, а деякі навіть ховають очі. Від нас. Від своїх учнів.

Значить, їм соромно. А коли людині соромно - можна сподіватися, що вона не зовсім пропаща.

Майдан, www.maidan.org.ua, 2004 р.

ТАК! (вашу мать),або Чи буде Ступка міністром культури в уряді Ющенка

Наш старовинний друг приїхав допомагати українській революції. В ролі міжнародного спостерігача. Йому все цікаво - адже там, у Європі, навіть уві сні не бачили такого емоційного вибуху. Нудно живуть. Нам теж цікаво - а що думає пересічний європеєць про українські події?

- Все класно, - каже закордонний друг. - Але чи замислювалися ви над тим, що буде після? Коли настане похмілля. Адже на вас чекають неминучі розчарування.

Питає, а в самого очі уважні, співчутливі та тактовні, немов у дантиста.

Ми, зрозуміло, довго втовкмачуємо, що вийшли на майдан не за Ющенка, а за себе, і що в Ющенку розчаруватися неможливо, бо у ньому ніхто не очаровувався, ми його знаємо, як облупленого. Але потім самим стає цікаво - а може, ми в глибині душі й насправді чекаємо на щось таке від Ющенка, аби мати можливість розчаруватися і тим підтвердити прогнози мудрих європейців.

Де ж нас можуть розчарувати?

У фінансовій галузі на розчарування розраховувати не варто - там Андрійович визнаний спец, навіть Тигіпко з усіма його здібностями не зміг розвалити створеного Ющенком Нацбанку.

З економікою теж зрозуміло - ми пам’ятаємо, як при уряді Ющенка припинили вимикати світло, як вперше виконали бюджет. Тут прогнозувати розчарування не менш складно.

З соціальною політикою складніше, але і там у біографії нашого Президента є чим похвалитися - виплата за часів прем’єрства боргів за пенсіями та зарплатнею. Та й врешті-решт, свого батька-пенсіонера ми якось і самі утримаємо навіть у разі цілковитого розчарування.

Ну, і нарешті культура. Галузь, до якої маємо професійний інтерес і безпосередній стосунок. Чого б нам такого чекати від нової влади, тільки серйозно, без фантазій?

Замислилися ми, і раптом зрозуміли, що питання культури в останній виборчій кампанії просто не стояло. Ніхто не оголосив підвалин культурної політики нової влади, ба, навіть не натякнув, що вони розробляються. Мабуть, що не актуальне це питання і навіть шкідливе для електоральних битв. На війні, як на війні.

Тоді ми зайшли з іншого боку та спробували згадати - а чим же запам’ятався уряд Ющенка з точки зору культури. Нумо, хто допоможе?

На першому місці, безперечно, «гастроль» щойно призначеного міністра Богдана Ступки разом із Лією Ахєджаковою до Львова, де їх обсвистали за російськомовний репертуар.

За ним із невеличким відривом іде провокаційна дискусія про зміну правопису української мови, в яку тодішній уряд дав себе втягти, і яка була не останнім козирем у боротьбі проти нього з боку олігархічних кланів.

Третє місце посідає традиційна обіцянка примусити держслужбовців вивчити державну мову, яка теж закінчилася пшиком.

Далі вже починається примітивне фінансування різних акцій - від поїздки на Венеційське бієнналє до зйомок кіно.

Іще пригадується щось? Може, хтось колись вів розмови про принципи культурної політики? Якщо й вів, то дуже тихо, принаймні, ми не почули.

Одне слово, в культурі тоді нам світла не ввімкнули. Тільки в хатах.

Отже, що нам залишається, аби спрогнозувати найближче майбутнє? Ворожити? Давайте поворожимо. Є таке ворожіння по книгах. Відкриваємо книгу, тицяємо пальцем навздогад буряків і читаємо, що вийшло.

“Замість донесення до людей ідеї суспільних цінностей, сімейного спокою, кохання, справедливості та добра, такі „новорічні” програми часом взагалі пропагували вульгарність, розбещеність та споживання алкоголю”

Господи прости, це що таке - матеріали XXV з’їзду КПРС? Ні, це слова Миколи Томенка, Голови Комітету з питань свободи слова та інформації Верховної Ради, одного з лідерів опозиції, ой, пробачте, влади. Крий Боже, нам не подобаються новорічні телепрограми, проте риторика! А нижче читаємо:

“Я переконаний, що українське суспільство конче потребує абсолютно іншого телебачення. Телебачення без горілки та сексу. Телебачення для розумних людей” (курсив - наш).

Особисто від себе скажемо, що ми теж за телебачення для розумних людей. Більше за те - ми не п’ємо горілки, бо полюбляємо коньяк. Але секс! Сексу шкода, зізнаємося щиро. Тому ми не можемо підтримати “здорових” ідей одного з лідерів нової влади.

А якщо серйозно? - спитаєте ви. Якщо серйозно, то окрім старовинного російського слова “мракобєсіє” на думку нічого не спадає. І ми швиденько перегортаємо сторінку. Що ми тут бачимо? “Закон України про захист суспільної моралі”. Автор - нині член фракції “Наша Україна” Леонід Черновецький. Закон підтриманий фракцією і введений в дію. Свят-свят! Про цей закон уже багато писано та говорено.