Читати книгу - "Закон Братів Капранових"

Тачанка з півдня

Сила-силенна аналітичних матеріалів про третій тур, які не завжди вдається дочитати до кінця, спонукає нас пожаліти потенційного читача і у цьому, нашому звіті запропонувати додатковий сервіс. Тобто, спочатку ми коротко позначимо висновки зі своєї мандрівки таврійськими степами, а далі вже почнемо докладну розповідь - для тих, хто не встиг заснути.

Отже, до вашої уваги головні висновки:

• Миколаївський обласний штаб Ющенка і більшість районних штабів області варто розстріляти перед лавами революціонерів для прикладу і підняття бойового духу останніх.

• Рейтиг Ющенка на Миколаївщині - це насправді рейтинг довіри до місцевих представників. Скажи мені, хто твій штаб, і я скажу - хто ти.

• Не все так погано в наших рідних степах. В селах і містечках є справжні герої, які постраждали за свої переконання, які можуть і повинні стати опорою у подальшій роботі і яких треба відзначити.

• У другому турі на дільницях було масове вкидання. В цьому замішано тисячі людей. Усіх покарати не вдасться. Але для того, щоб у 2006 році мати нормальні вибори, а не той цирк, що зараз, протягом року необхідно:

посадити на лаву підсудних мінімум по 1 фальсифікатору у кожному ТВК,

провести слідчі дії у відношенні кожної ДВК, з візитами до прокуратури і всіма понтами, аби решта злякалися.

З висновками скінчено. Кому цікаво, їдемо далі, з самого початку.

Свята треба зустрічати вдома. Тому не дивно, що свято демократії, яке вже втретє за останні два місяці відвідало Україну, ми зустріли в рідному Очаківському районі, що на Миколаївщині. Люди чомусь дивуються, коли чують, що ми з Миколаївщини, а ми не розуміємо, що тут дивного - невже там живуть не такі люди, як скрізь? Запевняємо, що такі самі. І в цьому ми ще раз переконалися 26 грудня.

Пам’ятаєте діалог із фільму “Хоробре серце”?

- Ірландія - це мій острів.

- А ти хіба граф?

- Ні, я ірландець.

Це про нас. Бо Очаків - це наше місто. Тому ми зв’язалися з координаторами спостерігачів на сайті “Майдан”, взяли дві свої машини, приятелів, відеокамери, ксерокс та поїхали спостерігати за виборами. Одразу зауважимо, що нам поталанило - місцевий штаб не забувся подати наші прізвища до ТВК, і ми навіть отримали ксіви. Таке щастя випало не всім -бардак із посвідченнями підтвердять, мабуть, більшість із волонтерів Миколаївщини. Отже, маючи дві мобільні групи з міжнародним спостерігачем (старовинним другом з ближнього зарубіжжя, який приїхав захищати українську демократію) на борту, ми взялися відповідати за весь рідний район цілком, а це 24 дільниці.

Оскільки ми не звикли покладатися на будь-кого, то свою роботу, проживання, харчування та фінансування організували самі і зі співчуттям вислуховували колег із інших районів про поневіряння у степах, ночівлю на підлозі, гонитву за місцевими штабістами тощо. Нам було легше, бо, як ви уже знаєте, Очаків - наше місто. А отже, від виборів ми отримали майже виключно позитивні емоції. По-перше, погода - сонце, зелена травичка, і все це напередодні Нового року. По-друге, природа - безкраї степи, море, романтика порожніх пляжів. Тільки не подумайте, що ми займалися виключно порожніми пляжами - просто про них писати приємніше, аніж вкотре обурюватися роботою місцевих штабів та відсутністю бодай слідів агітації за Ющенка. Аби проілюструвати це, наведемо лише один епізод, який стався у суботу.

Отже. День перед виборами, 17-00. Телефонуємо до районного штабу, аби повідомити про своє прибуття. Абонент знаходиться поза зоною досяжності. Але в Очакові, виявляється, існує ще й міський штаб. Набираємо його. Повідомляємо, що дві мобільні групи з Києва прибули в їхнє розпорядження. Чуємо у відповідь:

- Добре. Давайте під’їжджайте до мене завтра годинці о 9-й.

Хто розуміє, оцінить гумор ситуації. Нам запропонували зустрітися в штабі у день виборів о 9-й при тому, що перші засідання ДВК починаються о 7-15! Що ж тут дивного, що ми так і не зустрілися з місцевими штабістами, бо зрозуміло, о 9-й ми уже давно були в полі, а наші намагання ввечері звітатися про зроблене, нарвалися на незрозуміле белькотіння. Словом, не судилося. Зате майже на кожній дільниці нас відводили вбік представники Ющенка і казали:

- Ви там у Києві скажіть, що наші штаби…

І далі нецензурно.

Головні претензії зводилися до повної відсутності будь-якої агітації, пізнє інформування активістів, що вони повинні працювати у ДВК, і ігнорування будь-яких прохань, сигналів тощо.

На дільниці в селі Володимирівка при 98 виборцях у списку у складі комісії нудьгувало аж троє хлопців з Тернополя, у той час, коли на найбільшій сільській дільниці в Чорноморці, яка налічує 1600 виборців, обійшлися виключно місцевими жителями. Довелося там залишитися на підрахунок голосів нам особисто.

На маленькій дільниці в селі Жовтень нас до сліз вразила розповідь місцевої фермерки, голови ДВК, у якої сільська влада розгромила рибне господарство, про те, що вона все одно власним коштом фінансує роботу комісії, продавши останніх курей та качок. З ТВК за весь час не надійшло навіть копійки, а на скарги до обласного штабу чується тільки одна відповідь - це ваші проблеми. В результаті у жінки не вистачає навіть грошей на бензин, аби довезти до Миколаєва протоколи. Довелося витягти з кишені свої кровні гривні і профінансувати у такий спосіб вибори Президента.

І таких історій - майже у кожному селі. На людей нацьковують податкову, міліцію, санстанцію, звільняють з роботи, але вони все одно приходять працювати для Ющенка. Бути опозиціонером на Майдані складно, але нас там мільйони. Бути опозиціонером у обласному центрі дуже складно, але там можна загубитися серед людей. Бути опозиціонером у селі на сто хат - це справжній подвиг. І перед цими людьми хочеться стати на коліна.

А потім хочеться підвестися з колін, вивести наперед працівників місцевого та обласного штабів Віктора Ющенка і розстріляти їх до бісової матері під барабанний бій. Аби всі бачили.

У Очаківському районі за Ющенка проголосувало близько 22%, тобто так само, як у середньому по Миколаївщині. Однак дозвольте запитати, а хіба 22% - це мало? Хіба серед цих 22% не можна було знайти нормальних ініціативних людей? Можна. Їх навіть шукати не треба - вони самі нас хапали за руки. І це не вчителі української мови. Це підприємці, фермери, торгівці. І всі солідарні в одному - Очаківщина могла б проголосувати значно краще, аби там бодай щось робилося для цього.

А головне, теперішні “представники” Ющенка викликають у людей логічне запитання - якщо кандидат спирається на таких персон,