Читати книгу - "Вiйна Калiбана, Джеймс С. А. Корі"

Рада з економічного планування? Тепер я там головна. Служба

охорони здоров’я? Мене робота в ній не хвилювала ніколи, бо це

була скалка в дупі Еррінрайта. Тепер — у моїй. Комісія

з фінансового регулювання? Моя. Ти спаскудив мій календар на

два десятиліття вперед. Я тут не для переговорів. Я тут для своєї

зловтіхи. Кину тебе в таку глибоку яму, що навіть твоя жінка

забуде про твоє існування. Я використаю стару посаду

Еррінрайта для того, щоб розібрати все, що ти збудував, шматочок за шматочком, і розвіяти за вітром. Потурбуюся, щоб

ти бачив, як це відбувається. Єдине, що буде у твоїй ямі —

цілодобові новини. А оскільки ми більше ніколи не

зустрінемось, я хочу переконатися, що моє ім’я лунатиме в твоїй

голові щоразу, як я знищуватиму щось іще залишене по тобі.

Я тебе на порох зітру!

Мао зухвало відповідав їй поглядом, але Голден бачив, що це

лише оболонка. Авасарала знала, куди саме вдарити. Такі, як

він, живуть заради свого спадку. Вони уявляють себе

архітекторами майбутнього. Авасарала пообіцяла йому щось

гірше за смерть.

Мао швидко кинув оком на Голдена, і його погляд ніби казав:

«Я залюбки погоджуюся на ті три постріли в голову, будь

ласочка».

У відповідь Голден посміхнувся.

Розділ п’ятдесят четвертий. Пракс

Мей сиділа на колінах у Пракса, але вся її увага була

зосереджена на іненсивності лазера ліворуч од неї. Вона

піднесла руку до рота й охайно і зважено виклала на долоню

грудку напівпрожованих спагетті, після чого простягнула її

Еймосу.

— Це бяка.

Велет захихотів.

— Ну, якщо це не була бяка раніше, то тепер точно, рибонько, — сказав він, розгортаючи серветку. — Чому б тобі не

покласти її сюди?

— Вибач, — сказав Пракс. — Вона просто...

— Вона просто дитина, док. Так і має поводитися.

Вони не називали цю вечерю вечерею. Це був прийом, який

профінансувала Організація Об’єднаних Націй у комплексі

Нової Гааги на Місяці. Пракс не міг сказати, чи займало стіну

вікно, чи екран із надвисокою роздільною здатністю. На ній

синім і білим сяяла Земля над горизонтом. Столи розставлені

напівсистематично. Авасарала пояснила, що така нині мода . «А

вигляд має такий, ніби якийсь мудак просто розставив їх, де

собі захотів».

У кімнаті було майже порівно знайомих та незнайомих йому

людей, і спостерігати за тим, як вони кучкуються, було по-своєму захоп ливо. Кілька столиків праворуч заповнені

низькими, кремезними чоловіками та жінками в дизайнерських

костюмах і військових одностроях. Вони кружляли навколо

Авасарали та її здивованого на вигляд чоловіка Арджуна.

Пліткували про аналіз системи фінансування і контроль над

відносинами зі ЗМІ. Кожна потиснута рука представникам

зовнішніх планет була залученням, якого не хотіли знати люди, про котрих точилися плітки. Ліворуч група науковців, убрана

в найкращий свій одяг — піджаки, що пасували їм десять років

тому, і костюми, що представляли принаймні десяток різних

дизайнерських сезонів. У цій групі перемішані і земляни, і марсіяни, і поясани, але розмови також тільки для своїх: ступені

поживності,

мембранні

технології

регульованої

проникності, вираження сили фенотипу. Це був його народ і з

минулого, і з майбутнього — роздроблене і заново зібране

суспільство Ганімеда. Якби не столик посередині з Боббі та

екіпажем «Росинанта», він був би з науковцями, обговорюючи

матрицю

ланцюгової

реакції

та

приховано-живильні

хлоропласти.

Але посередині, ізольовані й самотні, Голден та його екіпаж

були такими щасливими і сумирними, мов на власному камбузі

у польоті крізь вакуум. А Мей, хай там як їй сподобався Еймос, і досі не могли фізично відлучити від Пракса, щоб вона не

починала вити й кричати. Пракс чудово розумів, як почувається

його дівчинка, і не бачив у цьому