Читати книгу - "Вiйна Калiбана, Джеймс С. А. Корі"

— Я був там, коли Дрезден отримав по заслугах, і я вбив твого

ручного адміральчика. То я прийшов сюди, бо бачу чудернацьку

симетрію в тому, щоб поспостерігати, як ти отримаєш своє

сповна.

— Ентоні Дрездену, — мовив Мао, — як на страті, тричі

вистрілили в голову. Це так, по-твоєму, здійснюється

правосуддя?

Голден розсміявся.

— Ой, сумніваюся, що Крісджен Авасарала вистрілить тобі

в обличчя. Але ти ж не сподіваєшся, що твоя доля буде кращою

за кулю в лоб?

Мао промовчав, і Голден поглянув на поліцейських та показав

у бік дверей до переговорної. З майже видимим розчаруванням

вони заштовхнули Мао в кімнату і прикували до стільця.

— Ми будемо за дверима, раптом щось потрібно, — сказав

більший із двох поліціянтів.

Вони зайняли позиції обабіч дверей.

Голден зайшов у переговорну кімнату і взяв стілець, але

більше не звертався до Мао. За якусь мить у кімнату причовгала

Авасарала, розмовляючи по планшету.

— Мені до жопи, у кого сьогодні день народження, влаштуй це

до того, як закінчиться моя зустріч, інакше повішу твої яйця на

люстру.

Вона замовкла, поки хтось відповідав їй на іншому кінці.

Побачивши Мао, вона розповзлася в усмішці й сказала:

— Ну, поспішай, бо мені щось підказує: зустріч буде короткою.

Була рада поговорити.

Вона впала на стілець через стіл навпроти Мао. Не подивилася

на Голдена і навіть не визнала його присутності. Голден

підозрював, що у протоколі його присутність зазначено не буде.

Авасарала поклала термінал на стіл і відкинулася на спинку.

Кілька напружених секунд вона мовчала. Коли ж заговорила, то

зверталася до Голдена. Утім, усе ще не дивлячись.

— Тобі заплатили за те, що ти припер мене назад?

— Оплата пройшла успішно, — підтвердив Голден.

— Добре. Я хотіла запропонувати вам контракт на довший

термін. Звісно, він буде з цивільних питань, але...

Мао прочистив горло. Авасарала подарувала йому усмішку.

— Я знаю, що ти тут. Скоро доберуся до тебе, не хвилюйся.

— У мене вже є контракт, — відповів Голден. — Ми

супроводжуємо першу флотилію для відбудови Ганімеда.

А після того, думаю, нам, мабуть, дадуть когось конвоювати

в іншому напрямку. Досі переміщається багато людей, які не

воліють, щоб дорогою їх зупиняли пірати.

— Ти впевнений?

Обличчя Мао було блідим від приниження. Голден дозволив

собі цим понасолоджуватися.

— Я щойно закінчив роботу на уряд. Мені не надто пасує.

— Ой, та годі. Ти працював на ОПА. Це не уряд, це махач

регбістів із власною валютою. Так, Джулсику, в чому справа?

Тобі треба на горщик?

— Ти вища за це, — мовив Мао. — Я прийшов не для того, щоб

мене тут принижували.

Посмішка Авасарали засліплювала.

— Ти в цьому впевнений? Дозволь запитати, чи пам’ятаєш ти

мої слова під час нашої першої зустрічі?

— Ти запитала, чи маю якийсь стосунок до проєкту

протомолекули, котрим займався «Протоген».

— Ні-і-і... Тобто так, я питала і про це. Але це не той момент, що зараз повинен тебе турбувати. Ти збрехав мені. Твій стосунок

до створення зброї на основі проєкту «Протогена» викрито

сповна, і питати про це — все одно що питати, який колір був

у вівторок. Позбавлено сенсу.

— Перейдімо до суті справи, — сказав Мао. — Я можу...

— Ну, — урвала його Авасарала. — Момент, який повинен тебе

турбувати — це те, що я сказала просто перед тим, як ти пішов.

Пам’ятаєш?

Він дивився на неї без розуміння.

— Так і думала. Я сказала: якщо потім дізнаюся, що ти щось

приховав від мене, це тобі так легко не минеться.

— Дослівно, — сказав Мао з глузливою посмішкою, — ти

сказала: «Я не пробачаю херні».

— То все ж пам’ятаєш, — ані краплі гумору не було в її голосі. —

Чудово. Тепер ти і дізнаєшся, що я мала на увазі.

— У мене є додаткова інформація, що може стати у пригоді...

— Закрийся нахрін, — Авасарала вперше дала волю

справжньому гнівові. — Наступного разу, коли почую твій голос, тебе повалять ті двоє великих поліціянтів, які в коридорі, й лупцюватимуть клятим стільцем. Зрозумів мене?

Мао промовчав, і це означало, що зрозумів.

— Ти