Читати книгу - "Вiйна Калiбана, Джеймс С. А. Корі"

— Джиммі! Ти спустишся?

Тобто на дно колодязя — і додому. Голдену закортіло зробити

саме так. Він роками не був у Монтані на фермі, що належить

його батькам і матерям. Але цього разу з ним Наомі, а поясани

не літають на Землю.

— Ні, мамо, не цього разу. Але хочу, щоб ви всі зустріли мене

тут, нагорі. Я плачу за човник. А приймає заступниця

Генсекретаря Авасарала, тож будете жити в хоромах.

Маючи затримку в зв’язку, дуже легко заговоритися.

Співрозмовники не посилають тонкі тілесні сигнали про те, що

настала їхня черга говорити. Голден змусив себе припинити

базікання й став чекати на відповідь. Еліза дивилася на екран, перечікуючи затримку. Голден помітив, як вона постаріла за

роки після його останніх відвідин. Темно-коричневе, майже

чорне волосся було помережане сивиною, зморшки в кутиках

очей і рота поглибилися. Через п’ять секунд вона махнула рукою

перед екраном, відкидаючи ідею.

— Ой, та Том ніколи не сяде на човник до Місяця. Сам знаєш.

Він ненавидить мікрогравітацію. Просто спустись і зустрінься

з нами тут. Влаштуємо вечірку. Можеш привести із собою

друзів.

Голден подарував їй усмішку.

— Мамо, треба, щоб ви всі піднялися сюди, бо я хочу вас де

з ким познайомити. Пам’ятаєш ту жінку? Наомі Наґата, я про

неї говорив. Казав, що ми з нею зустрічаємося. Думаю, мабуть, це дещо більше. Тепер я взагалі впевнений, що це справді дещо

більше. І ми будемо на Місяці, поки ладнатимуть цілу купу

політичної фігні. Я дуже хочу, щоб ви всі піднялися. Зустріли

мене, зустріли Наомі.

Він міг цього навіть не помітити — того, як через п’ять секунд

риси його матері здригнулися. Вона приховала імпульс під

великою посмішкою.

— Дещо більше? Що це значить? Типу, ви одружуєтесь?

Я завжди думала, що ти і собі захочеш дітей...

Вона затихла, не знімаючи незручної, натягнутої усмішки.

— Мамо, земляни і поясани цілком можуть мати дітей. Ми не

різні біологічні види.

— Авжеж, — сказала вона через кілька секунд, киваючи надто

швидко. — Але якщо у вас народяться діти там...

Вона замовкла, і її усмішка трохи згасла.

— То вони будуть поясанами, — сказав Голден. — Так, вам

просто доведеться з цим змиритися.

Через п’ять секунд вона кивнула. І знову надто швидко.

— Тоді, думаю, нам варто піднятися й зустрітися з цією

жінкою, заради якої ти готовий покинути Землю. Мабуть, вона

дуже особ лива.

— Ага, — сказав Голден. — Дуже.

Еліза на секунду ніяково пересмикнулася. Тоді повернулася її

усмішка, вже не така вимушена.

— Я затягну Тома на цей човник, навіть якщо доведеться

тягнути за волосся.

— Я люблю тебе, мамо.

Його батьки все життя провели на Землі. Єдиними

представниками зовнішніх планет, яких вони бачили, були

карикатурні злодії, котрих показували по низькоякісних

розважальних каналах. Він не міг дорікати їм за вкорінені

упередження, бо знав, що зустріч із Наомі це вилікує. Вони

проведуть в її компанії кілька днів і вже не зможуть не

полюбити її.

— О, і ще одне. Ті дані, які я тобі колись надсилав. Притримай

їх у себе. Не ділися, але залиш. Залежно від того, як усе буде

розгортатися у наступні пару місяців, вони можуть мені

знадобитися.

* * *

Згорнувшись, Наомі лежала, притулившись до нього, приклавши обличчя до його вуха. Одна довга коричнева нога

була перекинута через його стегно.

— Ну й нехай, — прошепотіла вона.

Готельний номер, що надала їм Авасарала, межував зі

справжньою розкішшю. Матрац такий м’який, що в місячній

силі тяжіння лежати на ньому було все одно, що витати на

хмарі. Система вентиляції розносить тонкі аромати, вручну

виготовлені штатним парфюмером готелю. Цієї ночі вибір упав

на «Обвіяну вітрами траву». Запах, як на Голдена, не дуже