Читати книгу - "Вiйна Калiбана, Джеймс С. А. Корі"

Виконала завдання. Звісно, це було складніше і дивніше, ніж

усе, що я робила раніше, але я впоралася. Зробила це, бо треба

було зробити. Ви мені нічого не винні.

Авасарала підняла брову.

— Політична підтримка — це спосіб, яким я висловлюю

приязнь.

— Гаразд, народе, — пролунав голос Алекса з гучномовців. —

Ми знову працюємо і вмикаємо двигуни через тридцять секунд, хіба що хтось висловить незгоду. Приготуйтеся знову важити

дещицю.

— Я вдячна за пропозицію, — мовила Боббі. — Але можу ще

нескоро вирішити, чи приймати її.

— То що ти тоді робитимеш? Тобто далі.

— Я лечу додому. Хочу побачити родину. Тата. Думаю, побуду

там трохи. Зрозумію, хто я. Як почати спочатку. Щось таке.

— Двері відчинені, Боббі. Коли б ти не захотіла, двері

відчинені.

* * *

сім годин на день проводила у кріслі-колисці, розсилаючи туди-сюди повідомлення, що піддавалися різним рівням затримки.

На Землі по-тихому відзначили вихід у відставку Садавіра

Еррінрайта, вшанувавши його кар’єру в ООН на невеликій

камерній церемонії, після чого його відправили проводити

більше часу з сім’єю, годувати курчат чи що там збирався

робити ті десятиліття, які йому залишилися до смерті. Щоб це

не було, це не стосуватиметься посідання політичних постів.

Розслідування щодо бази на Іо тривало, і на Землі тихо

котилися голови. Але не на Марсі. Хто б із марсіянського уряду

не ставив проти Еррінрайта, їм це зійде з рук. Утративши

найпотужнішу біологічну зброю в історії людства, вони

врятували власні кар’єри. Політика була сповнена таких

маленьких іроній.

Авасарала заочно сформувала свій новий кабінет. Коли вона

очолить його, той уже місяць працюватиме. Це було наче вести

машину, сидячи на задньому сидінні. Нестерпно.

До всього цього, Мей Менґ вирішила, що баба кумедна, і проводила частину кожного дня, забираючи на себе всю увагу.

Авасарала не мала часу гратися з маленькою дівчинкою — але, звісно, куди їй було подітися. От вона й гралася. І їй доводилося

робити фізичні вправи, щоб її не поклали в геріатричний

пансіонат після повернення до земного тяжіння. Коктейль зі

стероїдів викликав у неї припливи крові та безсоння. Дні

народження обох онук вона змогла відвідати тільки на екрані.

З одним святкуванням затримка була двадцять хвилин, з іншим — чотири.

Коли вони пролітали хмару протомолекулярних чудовиськ, які

поспішали у бік Сонця, їй снилися жахіття дві ночі поспіль, але

згодом вони зникли. Всіх їх відстежували два уряди, і ці

маленькі посилки смерті від Еррінрайта тихо й щасливо мчали

назустріч своєму знищенню.

Авасаралі не терпілося прилетіти додому.

Коли вони пристикувалися на Місяці, Авасарала була все одно

що голодна жінка, до губ якої торкнулися скибкою яблука, але

не дозволяли її вкусити. М’який блакитний та білий кольори

планети у сонячному світлі, чорний і золотий уночі. Такий

гарний світ. Не зрівнянний у Сонячній системі. Її сад там, унизу.

Її кабінет. Її власне ліжко.

Але не Арджун.

Він чекав її на посадковому майданчикові в найкращому

костюмі, тримаючи гілочку свіжого бузку. Низька гравітація теж

робила його молодшим на вигляд, хоч очі й досі почервонілі.

Вона відчувала цікавість Голдена та екіпажу, підходячи до

Арджуна. Хто цей чоловік, котрий здатен терпіти шлюб із такою

нестерпною й жорсткою жінкою? Її господар чи її жертва? Як це

взагалі працює?

— З поверненням, — ніжно привітався Арджун, коли вона

пригорнулася до нього.

Він пахнув собою. Вона поклала голову йому на плече, і Земля

більше не потрібна була їй так страшно.

Вона і тут була, як удома.

Розділ п’ятдесят третій. Голден

–Привіт, мамо. Ми на Місяці!

Затримка для Місяця становила менше шести секунд для

польоту на Землю і назад, але цього було достатньо для

незграбної паузи перед кожною відповіддю. Мама Еліза

протягом довгих п’яти ударів серця витріщалася на картинку

з його готельного номера, а потім у