Читати книгу - "Капітани піску. Габрієла"

Хто знає, можливо, кухар став жертвою злочинних осіб, в Ільєусі зараз зібралося чимало пройдисвітів, злодіїв, кишенькових «фахівців» та різних інших підозрілих людей, що повтікали з Баїйї, Ріо, Сан-Пауло. Інспектор і поліція обшукали порт, Уньан, Конкісту, Острів Змій, Понтал. Насіб закликав на допомогу своїх друзів: Ньо-Гало, шевця Феліпе, Жозуе, офіціантів, деяких відвідувачів бару. Перекинули догори дном увесь Ільєус, але без жодних наслідків.

Жоан Фулженсіо прийшов до висновку, що кухар просто втік.

— Я притримуюсь тієї версії, що ваш шановний шеф спакував валізи і втік, не чекаючи на аванс. Ільєус не підходяще місце для витончених сідниць, тут, у зв'язку з невеликими запитами, вистачає Машадіньйо і Міс Піранжі, тому він розчарувався і зник. А втім, він вчасно зробив цей крок і звільнив вас від своєї мерзенної присутності.

— Але як він поїхав? Адже ж вчора не було жодного пароплава. Лише сьогодні відходить «Канавієйрас»… — засумнівався Ньо-Гало.

— Автобусом, поїздом…

Ні, він не поїхав ані автобусом, ані поїздом, ані верхи і не пішов пішки. Інспектор був переконаний, що кухар не покидав міста. Біля четвертої дня прибігло схвильоване негреня Туїска, що натрапило на слід. Із усіх народжених того дня шерлоків холмсів він один повідомив дещо конкретне. Товстого, елегантного чоловіка — це міг цілком бути кухар, бо в нього теж були пікоподібні вуса і він теж крутив стегнами, — бачила пізно вночі одна з найдешевших дівчат-повій. Вона виходила з «Бате-Фундо» і помітила, як у напрямку портових складів троє підозрілих суб'єктів вели товстуна. Все це вона розповіла Туїсці, але в поліції її свідчення стали плутаними й непевними. Їй лише здалося, що вона бачила, але вона не впевнена, бо була напідпитку. Вона не знає тих людей, вона лише чула якісь розмови. Насправді ж жінка, поза всяким сумнівом, впізнала сеньйора Ніло, негра Теренсіо і їхнього верховоду, чийого імені вона не знала, але за яким зітхала, як і всі дівки в «Бате-Фундо». Він чудово танцював, цей гість із Баїйї, але зажив собі лихої слави. У неї була потаємна думка, від якої холонуло під серцем, що кухар лежить на дні, у водах порту. Але нічого такого в поліції вона не говорила, вже каючись за сказане Туїсці. Нікому не спало на думку шукати Фернана в будинку Дори, де він спершу розридався, а потім почав допомагати їй шити, бо майстрині того дня були відпущені додому. Він зовсім змирився з думкою, що, одягнений матросом, виїде увечері в третьому класі пароплавом «Баїйяна», на якому вирушить і Сете Волтас. Дора обіцяла переправити його речі прямо в Ріо.

Таким чином, коли Жоан Фулженсіо надвечір завітав у бар, де панували паніка і розгубленість, він знайшов Насіба зовсім пригніченим. Відкриття ресторану мало відбутися наступного дня. Все готове, продукти закуплено, каброші найняті і навчені Фернаном, є два офіціанти, розіслано запрошення на урочистий сніданок. Гості прибудуть з Ітабуни, серед них полковник Арістотелес; із Агуа-Прети, із Піранжі, із Ріо-до-Брасо. Приїде Алтіно Брандан. Де ж знайти куховарку, що змогла б замінити кухаря? Бо навіть на куховарку з Сержіпе вже не можна було розраховувати. Вона пішла, полаявшись з Фернаном і залишивши неймовірний бруд у будинку. Покластися на помічниць каброш? На це можна було б зважитись лише за однієї умови, якби Насіб наступного дня мав закрити ресторан. Варити каброші не вміли, могли тільки розділити м'ясо, зарізати і обпатрати курку, підтримувати вогонь у плиті. Де знайти куховарку за лічені години? Всі свої турботи Насіб виплакав на грудях у книготорговий в залі для гри в покер і почав заливати горе чистим, без домішків, коньяком. Відвідувачі бару і товариші Насіба по застільних бесідах дійшли висновку, що ніколи раніше не бачили його в такому стані. Навіть у той час, коли він порвав з Габрієлою. Можливо, тоді відчай Насіба був глибшим і безнадійнішим, але він мовчав і ходив похмурий, непривітний, а тепер він звертався до неба, кричав, що розорений і що все загинуло.

Побачивши Жоана Фулженсіо, Насіб потягнув його до зали для гри в покер.

— Я загинув, Жоане. Що робити? — Після того, як книготорговець допоміг йому розплутатися з Габрієлою і своїм невдалим шлюбом, Насіб відчував до нього необмежене довір'я.

— Спокій, Насібе, якийсь вихід повинен бути.

— Який і де? Немає куховарки. Сестри Дос Рейс не беруть замовлення напередодні. А коли б навіть приймали, то хто приготує закуски для бару на понеділок?

— Я міг би позичити вам Марокасу на кілька днів. Але їй удається що-небудь лише за умови, коли дружина стоїть поруч і стежить за нею.

— Коли тільки на кілька днів — це для мене не порятунок.

Насіб вихилив коньяк, йому хотілося плакати:

— Ніхто не порадить, як мені бути. Що б мені не радили, все це не те. Це божевільна дона Армінда запропонувала мені знову найняти Габрієлу. Уявляєте?!

Жоан Фулженсіо підхопився і радісно вигукнув:

— Еврика, Насібе! Знаєте, що зробила дона Армінда? Вона, мов Колумб, відкрила Америку. Вона розв'язала проблему! Зважте лишень: вона дала нам чудове, справедливе, єдине розв'язання, якого ми не бачили. Отже, Насібе, вітаю вас!

Насіб обережно, з недовірою запитав:

— Габрієла? А ви не жартуєте?

— Які тут жарти?! Хіба вона не була у вас куховаркою? То чому ж вона знову не може нею стати? Ким же їй бути?

— Вона була моєю дружиною…

— Але ж це був звичайний зв'язок, чи не так? Шлюб визнано недійсним, вам, гадаю, це відомо?.. І коли ви знову наймете її куховаркою, ви остаточно підтвердите це, навіть переконливіше, аніж офіційним розторгненням шлюбу. Ви не