Читати книгу - "Аптекар"

стояли розкладачка, спальний мішок, плитка, маленький холодильник та решта всього необхідного. Поряд із бараком була тісна лазня на три відділення, утім вона розташовувалась надто далеко, щоб у ній можна було спати, до того ж там не було ванни, лише душ. Цього тижня їй доведеться забути про свої звичні запобіжні заходи.

Щоб витягнути мляве тіло Деніела з машини, вона використала тягові троси та колісний візок завбільшки як холодильник, і поки перевозила його, він кілька разів стукнувся головою. Та, імовірно, не настільки сильно, щоб спричинити струс мозку. Вона доправила його до столу, який заздалегідь опустила на найнижчий рівень, і перекотила тіло на стіл. Він досі міцно спав. Вона поклала його голічерева, розкинувши йому руки та ноги під кутом сорок п’ять градусів від тіла, а потім підняла стіл. Один за одним замкнула кайдани. Певний час він лежатиме в такій позі й не ворушитиметься. Поряд стояв штатив; на щастя, в його організмі не бракувало води чи, можливо, він справді мав чудові судини. Вона легко поставила крапельницю і почала вливати розчин. Вона почепила пакунок з парентеральним живленням поряд із фізрозчином. Це єдине харчування, яке він отримуватиме протягом наступних трьох діб, якщо все затягнеться так надовго. Він буде голодний, але його мозок буде ясний, коли вона матиме в цьому потребу. Вона почепила йому на палець вимірювач пульсу — він зможе його зняти, — а також сухі електроди на спину, по одному на кожну легеню, щоб вимірювати його дихання. Швидко провівши електронним термометром по його чолу, вона пересвідчилася, що зараз у нього нормальна температура.

Вона не дуже вправно ставила катетер, але це була досить проста процедура, та й він був не в тому стані, щоб заперечувати, якщо вона зробить щось не так, як слід. І без вовтузіння із сечею тут буде вдосталь прибирання.

Згадавши про це, вона розклала навколо операційного столу вкриті поліетиленом квадрати абсорбенту, передбачені для навчання цуценят удома. Якщо їм доведеться проходити перший етап, він, певна річ, блюватиме. Чи буде кров — залежатиме від того, як він реагуватиме на звичайні методи, до яких вона вдається. Принаймні тут працює водогін.

У корівнику похолоднішало, тому вона вкрила його ковдрою. Їй було потрібно, щоб він ще трішки поспав, а холодне повітря навколо його голого тіла цьому не сприятиме. Трохи повагавшись, вона взяла з розкладачки подушку, принесла у корівник і підклала йому під голову. Бо я ж просто не хочу, щоб він прокинувся, — запевняла вона себе. — А не через те, що здається, ніби йому незручно.

Устромивши шприц у перехідник на штативі, вона впорснула йому ще одну дозу снодійного. Тепер ніщо його не потурбує щонайменше чотири години.

Безтямне обличчя Деніела непокоїло. Занадто… якесь спокійне. Вона не могла навіть пригадати, щоб бачила коли-небудь поєднання рис обличчя, які б настільки здавалися неймовірно невинними. Важко було навіть уявити, що такий спокій та невинність існують у тому ж самому світі, де й вона. На мить вона розхвилювалася, чи не має вона справу з розумовою вадою, якої ніколи не зустрічала раніше. Тож, якщо де ла Фуентес шукав таку людину, якій би інші довіряли інстинктивно, це саме те обличчя, яке йому потрібне. Це стало б поясненням, чому наркобарон узагалі обрав шкільного вчителя.

Вона нап’яла на нього респіратор і вкрутила респіраторну коробку. Якщо вжиті нею заходи безпеки уб’ють Деніела, вона не добуде інформацію, якої прагне.

Вона провела останнє патрулювання по периметру. Крізь вікна було видно, що в будиночку світяться належні вогні. У мертвій нічній тиші їй видавалось, ніби вона чує далекі акорди хіт-параду «Топ-40» у поп-музиці.

Переконавшись, що вхід звідусіль убезпечений, вона з’їла протеїновий батончик, почистила зуби у маленькій лазні, поставила будильник на третю, помацала пістолет під розкладачкою, повісила респіраторну коробку собі на шию, а потім потонула у зборках спального мішка. Її тіло вже заснуло, а мозок теж не надто пас задніх. У неї вистачило часу лише на те, аби надіти респіратор, і вона цілком поринула у безтямність.

Розділ 6

До о пів на четверту ранку вона вже підвелась, одяглася, поснідала і попри те, що досі почувалася втомленою, була готова стати до роботи. Деніел і надалі спав безтямно й спокійно. Прокинувшись, він відчуватиме, що добре відпочив, але буде повністю дезорієнтований. Він не збагне, яка то година та навіть який то день. Дискомфорт був вагомим знаряддям у її роботі.

Вона забрала з-під нього подушку, стягла ковдру, усвідомлюючи, як їй шкода це робити. Але це важливо. Незважаючи на будь-яку підготовку, кожен суб’єкт почувався страшенно ніяково, перебуваючи перед своїм ворогом оголеним та безпорадним. Протягом цих днів жаль стане останнім почуттям, яке вона собі дозволить відчути. Вона відмежувалася від решти. Уже спливло більше трьох років, а вона досі відчувала, як усе закрилося всередині неї. Її тіло пригадувало, як це робити. Вона знає, що має силу, яка їй знадобиться.

Волосся у неї ще досі було вологе від підфарбування нашвидкуруч, а косметика обтяжувала обличчя, хоча насправді на її обличчі косметики було дуже мало. Вона не вміла робити нічого складного, тому просто наклала темні тіні, багато туші на вії та червону помаду. Вона не збиралася найближчим часом змінювати колір волосся, однак чорне волосся та камуфляж на обличчі зараз були частиною нової стратегії. Білий халат та новісінькі блідо-блакитні бахіли лежали акуратно складені в сумці. Натомість вона вдягнула тісну чорну сорочку та чорні джинси. Добре, що в будиночку виявились пральна машинка та сушарка. Сорочку незабаром треба буде випрати. Власне, ще вчора слід було.

Дивно, як трішки кольорової пудри та помада здатні вплинути на те, як сприймає тебе стороння людина. Вона ще раз поглянула на себе в люстерко, задоволена тим, наскільки незворушним видавалось її обличчя, наскільки холодним. Вона провела гребінцем по волоссю, зачісуючи його назад, а потім попрямувала до корівника, у кімнату для допитів.

Вона навела прожектори, що звисали з полівінілхлоридової споруди над головою, але ще не вмикала, просто засвітила два переносних робочих ліхтарики, що стояли на рівні талії. Чорна клейка стрічка та сірий пінопласт у пітьмі здавались одного кольору. Що глибшою ставала ніч, то більше падала температура. У суб’єкта руки та черево вкрились гусячою шкурою. Вона знов провела термометром по його чолу. Досі у межах норми.

Нарешті вона, увімкнувши комп’ютер, запустила протоколи. Через двадцять хвилин неактивного стану вони з’являться на дисплеї. З іншого боку від комп’ютера стояла маленька чорна коробка, на