Читати книгу - "Згасле сяйво, Марі Сантьяго"

— Ти сильніша, ніж ти думаєш, — сказав він, його голос спокійний, але з твердою ноткою, що в ньому відчувалася рішучість і навіть турбота.

Етел відчувала, як її серце болісно стискається. Вона хотіла відповісти, але не могла. Все було занадто важким, занадто важким для її розуму. І вона не знала, чи справді вона була готова до цього, чи готова до того, щоб йти так далеко, переступати межі, які до цього здавалося ніколи не зможе переступити.

Коли фургон розвернувся на затишній вулиці, Дерек зупинив машину і повернувся до неї.

— Ти в порядку? — знову запитав він, його рука потягнулась до її обличчя, ніжно стискаючи щоку. Її очі були наповнені тим, що вона не могла пояснити. Їй хотілося знову втекти від всього, втекти від цього світу, який для неї став таким складним і небезпечним. Але, з іншого боку, вона знала, що є тільки один шлях, який тепер залишився.

— Я не знаю, — відповіла вона тихо, але в її словах була та сама рішучість, що була і в ньому. Вона зрозуміла, що вже не може більше здаватися. І навіть якщо все йде не за планом, вона повинна залишатись сильною. Для нього.

І тоді вона відчула його руки знову, як він обережно потягнув її до себе, і її серце затремтіло. Їхні губи зустрілися в поцілунку, і цей поцілунок був не просто проявом пристрасті, він був визнанням того, як важливою стала кожна мить разом. Як важливою була ця зв’язок, навіть коли навколо них усе ламається.

Вони не промовляли ні слова. Їхні тіла говорили за них. Всі страхи, всі сумніви, здавалося, танули в цьому поцілунку. Це було їхнім єдиним моментом спокою серед хаосу. Їхні губи і дихання злились в одному ритмі, і вони відчули, як все навколо стає далеким.

Але коли поцілунок припинився, тиша, яка заповнила машину, була гнітючою. Вони знали, що все це може змінитися в одну мить. І навіть якщо вони намагалися переконати себе, що все буде добре, вони також розуміли, що це може бути останній шанс втекти від того, що загрожує їхньому життю.

Дерек обережно відсунувся від неї, але його погляд не зраджував. Він не міг залишити її. Вона була його пріоритетом, його єдиним важливим сенсом у цьому світі. Навіть коли все йшло не так, він би боровся до кінця.

— Ми виберемося, — прошепотів він, і, хоча його слова були впевненими, Етел відчула, що він сам сумнівається.

— Я знаю, — відповіла вона, хоча сама не була впевнена, що це правда. Але в той момент вона вирішила вірити йому. Тому що іншого шляху не було.

І хоча відстань між ними зараз була більше, ніж фізична, вона відчула, як сильно вони потребують один одного. І навіть коли небезпека все більше наближалась, їхня сила залишалась в одному — вони були разом. І цього було достатньо, щоб вистояти.