Читати книгу - "Дружина боса , Марі Ді"

Валерія

Я сиділа на нараді, слухаючи теми для статей від Анжели. Ця дівчина негайно не призначила мене своєю улюбленкою. І все через те, що вона намагалася фліртувати з нашим босом Кирилом Олексійовичем. Ключове слово — "намагалася". Кирил Олексійович був привабливим, навіть сексуальним неодруженим чоловіком у двадцять дев'ять років. Але на роботі він був холодним і серйозним чоловіком. Хоча, можливо, він таким був і поза роботою. Я його бачу тільки з понеділка по п'ятницю з 8:00 до 18:00. Навіть на вулиці я не перетинаюся з ним, хоча, я не буду вигадувати, було б добре, якби наші стосунки не були тільки службовими. Звісно, не тільки мені хотілося б цього, але і всім дівчатам в офісі, включаючи і Анжелу. Але я працювала на одному поверсі з босом і була самою молодою з усіх. Тут всім за сорок і багато чоловіків, а мені всього лише двадцять шість років. Тому Анжела бачила в мені найбільшу конкуренцію. Але я не хотіла бути такою, як вона, тому до боса я взагалі не лізла, але коли він проходив повз мене або розмовляв зі мною, моє серце наче завмирало. Ох... це все мрії. Звісно, ми не перетиналися з ним, тому що я впевнена, він живе в якомусь пентхаусі, а я в звичайному спальному районі винаймаю двокімнатну квартиру.

— Валерія, що ви скажете щодо тем для цих статей? — запитав Кирил Олексійович, і увага всіх присутніх була спрямована на мене, а Анжела дивилася на мене поглядом лише-спробуй-не-погодитися.

Але я б не була собою, якби сказала, що все чудово.

— Мені здається, ця тема не на часі. — І це була правда. Особистоя ніяк не змішувала свою неприязнь до Анжели і роботу.

— А що для тебе на часі? — Анжела практично викинула ці слова.

— Я перед твоїми темами представила свої теми. Мені здається, вони з одного боку нейтральні, а з іншого цікаві.

— Знаєте, Валерія, я з вами повністю згідний. — сказав бос, — тому беремо всі в оборот теми Валерії. І у мене ще одне оголошення, всі прекрасно знають, що у мене немає заступника, тому я дав це завдання з думкою, хто краще справиться, того і місце. Тому Валерія вітаю з новою посадою!

Я просто опішила, всі почали мені аплодувати, у мене з усіма в офісі були чудові стосунки, тільки Анжела сиділа з кислим обличчям.

— Ну що за роботу, а Валерію прошу залишитися.

Через 1 хвилину конференц-зал був порожній.

— Ну що ж, ще раз вітаю.

— Дякую вам велике!

— Ви це заслужили. Відсьогодні можете приступати до нової посади.

— Я зрозуміла.

— Але я вас залишив не для цього.

— А для чого?

— Валерія, — Кирил Олексійович замовк, — мені треба, щоб ми одружилися.