Читати книгу - "I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
випущеного повітря зі самого «Скопулі», але...
— Але навряд чи. Повертайтеся до гнізда, Джиме. Хутчіше.
* * *
— Наомі, що може повільно розігріватися і не повертати прицьому сигнали радара чи ладара? Хоч якісь здогади маєш? —
поцікавився Голден.
— Гммм... — протягнула Наомі, даючи собі час подумати. —
Усе, що поглинає енергію зі спектра, в якому працює сенсор, не
повертатиме сигнал. Але потім може розігріватися, скидаючи
поглинуту енергію.
Давач інфрачервоного випромінювання на панелі сенсорів
Голдена спалахнув, наче сонце. Алекс голосно вилаявся на
загальному каналі, а тоді запитав:
— Ви всі те бачите?
Проігнорувавши його, Голден відкрив канал до Мак-Давелла.
— Капітане, тут сильний спалах інфрачервоного.
Відповіді не було кілька довгих секунд. Коли капітан знову
з’явився на каналі, його голос звучав напружено. Ніколи раніше
Голден не чув переляку в голосі старого.
— Джиме, з тієї теплої плями щойно вигулькнув корабель.
Скидає тепло, як чортяка. Звідки в біса та хрінь узялася?
Голден почав відповідати, але крізь капітанову гарнітуру
долинув приглушений голос Бекки:
— Гадки не маю, капітане. Одначе корабель менший за свій
тепловий слід. Судячи з розмірів, фрегат.
— Обладнаний чим? Невидимістю? Магічною телепортацією
крізь червоточини?
— Капітане, — втрутився Голден, — Наомі припускає, що цей
виплеск тепла пов’язаний із матеріалами, які поглинають
енергію. Стелс-матеріалами. Тобто корабель ховався навмисне.
Інакше кажучи, він іде не з мирними намірами.
Наче у відповідь, на Голденовому радарі спалахнули шість
нових сигнатур — цятки, забарвлені спершу жовтим, а за мить
помаранчевим, коли система зареєструвала їх прискорення.
Десь на «Кентербері» Бекка закричала:
— Швидкісні об’єкти! Шість потенційних контактів ідуть
курсом на зіткнення!
— Господи Ісусе Христе на велосипеді, цей корабель запустив
у нас торпеди? — вигукнув Мак-Давелл. — Вони хочуть нас
вирубати?
— Так, капітане, — відповіла Бекка.
— Час до зіткнення?
— Трохи менше восьми хвилин, капітане.
Мак-Давелл вилаявся під ніс.
— Пірати, Джиме.
— Що маю робити? — запитав Голден, намагаючись говорити
спокійно та професійно.
— Ти маєш вимкнути радіо і не заважати команді працювати.
Тобі до нас летіти годину в кращому разі. Торпедам — вісім
хвилин. Мак-Давелл, кінець зв’язку.
На лінії зв’язку з капітаном клацнуло, і Голден не чув більше
нічого, крім легенького потріскування статики.
Зате вибухнула голосами загальна лінія зв’язку. Алекс вимагав
ужарити по джину і перегнати торпеди на шляху до «Кента»; Наомі розмірковувала про стратегії блокування торпедних
ударів; а Еймос кляв корабель-невидимку і висловлював
припущення про родовід його команди. Шед був єдиним, хто не
обзивався.
— Усім замовкнути! — загорлав Голден у свою гарнітуру. На
«Лицарі» запала бентежна тиша. — Алексе, розрахуйте
найшвидший курс до «Кента», який нас не вб’є. Дайте мені
знати, коли закінчите. Наомі, налаштуй тристоронній канал між
мною, тобою і Беккою. Спробуємо допомогти бодай трохи.
Еймосе, лаятися можна, але вимкніть мікрофон.
А тоді він став чекати. Час до зіткнення спливав.
— Є зв’язок, — повідомила Наомі. Тепер Голден міг розчути
два різні джерела фонового шуму в навушниках.
— Бекко, це Джим. Наомі теж на цьому каналі. Скажи, як ми
можемо допомогти. Наомі щось говорила про генерування
радіоперешкод?
— Я роблю все, що вмію, — голос Ребекки був напрочуд
спокійним. — Вони навели на нас лазер-цілевказівник. Я
викидаю в ефір білий шум, щоб його заглушити, але апаратура
в них дуже, дуже потужна. Якби ми були ближче, цей лазер
пропалив би діру в нашій обшивці.
— А як щодо фізичної приманки? — подала голос Наомі. —
Можемо напустити снігу?
Поки Наомі та Бекка перемовлялися, Голден відкрив
приватний канал до Аде:
— Привіт, це Джим. Алекс розробляє план швидкісного
прискорення, щоб ми до вас дісталися, перш ніж...
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі», після закриття браузера.