Читати книгу - "Казино «Руаяль», Ян Ланкастер Флемінг"

Потім сів, поклавши руки на стіл перед собою, наче борець джиу-джитсу, який чекає на сигнал до двобою.

Гравці зліва затихли.

— Банко! — вигукнув Джеймс, напряму звертаючись до Ле Шифра.

І знову дві карти пустилися через стіл, але цього разу круп’є спрямував їх так, щоб вони опинилися в зеленій лагуні точнісінько між долонями Бонда.

Той прикрив їх правицею, мимохідь глянув на них і кинув обидві на середину столу.

— Le neuf, — оголосив круп’є.

Ле Шифр очманіло дивився на свою пару чорних королів.

— Et le baccarat, — сказав круп’є і посунув до Бонда стос фішок.

Ле Шифр провів їх поглядом, поки ті не приєдналися до інших мільйонів, що вишикувалися стрімкими рядами в тіні лівої руки Бонда, тоді важко підвівся і, не сказавши ні слова, пройшов за спинами гравців до виходу. Там відстебнув кінець оксамитового ланцюжка, кинув його на підлогу й пішов крізь натовп, який розступився перед ним. Люди дивилися з цікавістю та перестрахом, немов від нього віяло смертю. Потім Бонд загубив його слід.

Вставши, Джеймс витягнув з купи перед собою стотисячофранкову фішку і посунув через стіл у бік chef de partie. Він перервав гарячкуваті висловлювання подяки і попросив круп’є віднести виграш до каси. Інші гравці почали залишати свої місця. Без банкомета нема гри, та ще й о пів на третю. Бонд обмінявся приязностями зі сусідами зліва і справа, потім пірнув під поруччя та приєднався до Веспер і Фелікса Лейтера.

Утрьох вони підійшли до каси. Бонда запросили до офісу ради директорів казино. На столі громадилася купа фішок, яку він поповнив вмістом своїх кишень.

Загалом виявилося трохи більше сімдесяти мільйонів франків.

Бонд узяв частину, що належала Феліксові Лейтеру, банкнотами, решту — сорок мільйонів — чеком «Креді Ліонне». Його гаряче привітали з виграшом та щиро запросили завітати до казино знову.

Бонд ухилився від прямої відповіді. Він повернувся до бару і вручив Лейтеру його гроші. За пляшкою шампанського вони обговорили гру, потім американець вивудив з кишені й поклав на стійку кулю сорок п’ятого калібру.

— Зброю я віддав Матісу, і він забрав її зі собою, — сказав Лейтер. — Ваша вистава спантеличила його не менше, ніж нас. Коли це сталося, він зі своїми людьми перебував позаду натовпу, тому охоронцеві Ле Шифра вдалось утекти без особливих зусиль. Можете уявити, як вони картали себе, коли побачили тростину! Матіс дав мені кулю, щоб показати, чого ви уникнули. Головка кулі має хрестоподібний надпил, як у кулі «дум-дум». Вас би розірвало на шматки. Але повісити це на Ле Шифра неможливо. Той кульгавий прийшов сам. Матіс віднайшов реєстраційну картку. Звісно, надана у ній інформація виявилася брехнею. Він отримав дозвіл пронести тростину, оскільки пред’явив посвідчення інваліда війни. Ці люди серйозно підготувались. Із тростини зняли відбитки пальців і беленографом[144] відправили до Парижа, отже, назавтра у нас буде більше інформації, — Фелікс Лейтер вибив з пачки нову сигарету. — Як там не є, але добре те, що добре закінчується. Наостанок ви знатно вительбушили Ле Шифра, хоча, маю визнати, якогось моменту я перенервувався. Гадаю, ви також.

Бонд посміхнувся.

— Той конверт — найчарівніше, що зі мною траплялось. Я думав, мені кінець. Чесно кажучи, неприємне відчуття. Таки правда, що друзі пізнаються в біді. Одного дня я вам віддячу.

Він підвівся.

— Я тільки зайду до готелю, щоби звільнитися від цього, — поплескав себе по кишені. — Нема бажання вештатися навкруги з цим смертним вироком. Упевнений, що Ле Шифр не заспокоїться. А потім відсвяткуємо перемогу. Як вам мій план?

Бонд повернувся до Веспер. Відтоді, як закінчилася гра, дівчина не мовила ні слова.

— Може, вип’ємо перед сном по бокалу шампанського в нічному клубі? Називається «Галантний король». Туди можна дістатися через загальний зал. Клуб достатньо приємний.

— З радістю, — відповіла Веспер. — Поки ви віднесете свій виграш, я піду припудрю носика. Зустрінемось у вестибюлі.

— А щодо вас, Феліксе? — Бонд сподівався залишитися з дівчиною удвох.

Лейтер поглянув на нього й одразу все зрозумів.

— Я би краще трохи поспав до сніданку, — відізвався він. — День видався важким, і гадаю, що Париж завтра попросить мене зачистити все до кінця. Лишилися деякі «хвости», які треба підтягнути, але ви не переймайтеся. Це моя турбота. Я пройдуся з вами до готелю. Заразом відконвоюю галеон із золотом до порту.

Вони пішли вулицею, залитою місячним сяйвом. Обидва тримали пальці на курках. О третій годині ночі на вулицях зустрічалися люди, а перед будівлею казино було припарковано кілька автомобілів.

Прогулянка обійшлася без пригод.

У готелі Лейтер наполіг на тому, щоб супроводити Бонда до номера. Там було так, як Бонд його залишив шістьма годинами раніше.

— Жодного комітету з урочистої зустрічі, — зауважив Лейтер. — Але не вірю, що вони не вдадуться до останньої спроби. Може, краще скласти вам обом компанію?

— Вам насправді треба відпочити, — сказав Бонд. — За нас не турбуйтеся. Без грошей я їм не цікавий, а щодо чека, то зможу про нього подбати. Дякую за все, що ви для мене зробили. Сподіваюся, ми ще попрацюємо разом.

— Домовилися, — сказав Лейтер, — за умови, що ви, коли знадобиться, витягнете дев’ятку. А також прихопите зі собою Веспер, — додав сухо. Потім вийшов і зачинив за собою двері.

Бонд залишився наодинці з гостинністю свого номера.

Після гомінкого казино і напруженої тригодинної гри за великим столом він був радий залишитися на самоті й хоча б ненадовго побути в товаристві своїх піжам на ліжку та гребінців на туалетному столикові. Джеймс зайшов до туалетної кімнати, освіжив обличчя холодною водою та прополоскав рот їдким зубним еліксиром. Садна на потилиці й на правому плечі ще боліли. Він згадав, що двічі за день ледь уникнув загибелі, й ця думка його звеселила. Що далі — сидіти та чекати всю ніч на прихід незваних гостей, чи, може, Ле Шифр уже на шляху до Гавра або Бордо, куди спробує втекти подалі від очей та куль СМЕРШу.

Бонд стенув плечима. «Кожен день має досить своєї турботи[145]». Він подивився у дзеркало і запитав сам себе, наскільки міцні моральні засади Веспер. Джеймс жадав її холодного та гордовитого тіла. Бажав побачити сльози і бажання в байдужих очах, схопити чорне волосся і змусити гнучке