Читати книгу - "Спецназ"

Рядовий або молодший сержант, якого призначили командувати відділенням, змушений доводити свою перевагу, що він дійсно гідний цієї довіри і дійсно кращий. Якщо це йому вдається, то йому свого часу присвоять відповідне звання. Якщо він не гідний, то його знімуть. Завжди знайдуться кандидати на його роботу.

Ця система переслідує дві мети: перша - мати всередині регулярного підрозділу спецназу великий резерв командирів найнижчої ланки. Під час війни спецназ понесе величезні втрати. У кожному відділенні завжди є мінімум двоє повністю навчених людей, здатних взяти на себе командування в будь-який момент, друга мета - це викликати постійну боротьбу між сержантами за право бути командиром. Кожен командир відділення або заступник командира взводу може бути зміщений в будь-який час і поставлений на будь-яку більш відповідну роботу. Зняття сержанта з посади командира проводиться одноосібно ротним командиром (якщо це окрема рота спецназу) або за наказом командира батальйону або полку. При знятті колишній командир переходить на становище рядового солдата. Він може зберегти своє звання або його звання може бути знижене, або він зовсім може втратити звання сержанта.

Навчання офіцерів для спецназу часто проводиться на спеціальному факультеті Вищого повітряно-десантного командного училища ім. Ленінського Комсомолу в Рязані. Їх відбору для цього училища надається величезна увага. Той, хто вступає на даний факультет, є кращим з кращих. Чотири роки важкого навчання є також чотирма роками постійних перевірок та відбору, для того, щоб встановити: гідні студенти стати офіцерами спецназу чи ні. Після закінчення навчання на спеціальному факультеті деяких з них посилають у повітряно-десантні війська або повітряно-штурмові війська. Тільки найкращі направляються в спецназ, але, навіть і після цього, молодий офіцер у будь-який момент може бути посланий у повітряно-десантні війська. Тільки ті, хто є абсолютно придатними, залишаються в спецназі. Інші офіцери набираються з людей, які закінчили командні училища, і ніколи до цього не чули про спецназ.

Начальство ГРУ вважає, що спеціальне навчання необхідне для виконання будь-якої функції, особливо для лідера. Лідера не можна підготувати навіть при найкращій навчальній системі. Лідер народжується лідером і ніхто не може допомогти йому або порадити йому як керувати людьми. В цьому випадку поради, які виходять від професорів, не допоможуть, вони тільки заважають. Професор є людиною, яка ніколи не була лідером і ніколи ним не буде, адже ніхто не вчив Гітлера, як керувати нацією. Сталін був викинутий із семінарії. Маршал Георгій Жуков, видатний військовий лідер Другої Світової Війни мав мільйон людей, часто кілька мільйонів, під своїм безпосереднім командуванням практично протягом всієї війни. З усіх генералів і маршалів його рівня він був єдиним, хто не програв жодного бою. Проте, у нього не було справжньої військової освіти. Він не навчався у військовому училищі, перш ніж стати молодшим офіцером, він не вчився у військовій академії, щоб стати старшим офіцером, він не закінчував Академії Генерального Штабу, перш ніж стати генералом і, пізніше, маршалом. Але він ним став. Були Халхін-Гол, Єльня, контрнаступ під Москвою, Сталінград, прорив блокади Ленінграда, Курськ, форсування Дніпра, Білоруська операція, Вісло-Одерська і Берлінська операції. Навіщо йому потрібно була освіта? Чому могли навчити його професори?

В кожному штабі військового округу є Управління з кадрів, яке виконує колосальну роботу з вивчення особистих справ офіцерів, відбору та призначення офіцерів. За інструкціями, що походять від начальника штабу військового округу, Управління з кадрів кожного округу шукає офіцерів, які відповідають стандартам спецназу.

Критерії, які Управління з розвідки направляє до Управління з кадрів, є зовсім таємними. Але будь-хто може з легкістю сказати, дивлячись на офіцерів спецназу, якими якостями вони володіють обов'язково.

Перше, і найважливіше, з них - це, звичайно, сильний незламний характер і ознаки вродженого лідера. Щороку тисячі молодих офіцерів з різними спеціальностями - з ракетних сил, танкових військ, піхоти, інженерів і зв'язківців проходять через Управління з кадрів кожного військового округу. Кожен офіцер представлений своїм досьє, в якому описані дуже важливі речі. Але це не є вирішальним фактором. Після прибуття до Управління кадрами молодого офіцера опитують кілька досвідчених офіцерів, що спеціалізуються на кадрових справах. Під час цих співбесід з граничною ясністю з'ясовується, що дана людина дійсно видатна персона з маси тисяч інших вольових і фізично сильних людей. Коли офіцер з кадрів виявляє такого, співбесіда передається іншим офіцерам з Управління розвідки і саме вони, найімовірніше, запропонують йому відповідну роботу.

Але, часом, офіцери для спецназу відбираються не тоді, коли вони проходять через Управління з кадрів. Вони проходять через співбесіду в будь-якому випадку без того, щоб розповідати про себе, а просто отримавши призначення командиром. Потім нотатки про них можуть проходити через полк, дивізію, армію і округ, щоб показати, що такий-то і такий-то молодий командир жорстокий, готовий накинутися на будь-кого, але тримає свій власний підрозділ, здійснюючи дива, перетворивши відсталий взвод на зразковий підрозділ , тощо. Ця людина швидко просувається, і можна бути впевненим, що його визначать у штрафний батальйон - не для того, щоб покарати, але для того щоб опікати злочинців. У цій справі бере участь Управління розвідки. Якщо офіцер командує штрафним взводом або ротою і він досить твердий, щоб керувати дійсно важкими людьми, не боячись їх, або без страху застосує свою силу, то його будуть акуратно піднімати нагору для іншої роботи.

Є й інший спосіб, за допомогою якого відбирають офіцерів. Кожен офіцер зі своїм підрозділом повинен нести вартову службу по гарнізону і патрулювати вулиці й залізничні станції в пошуках злочинців. Військовий комендант міста й офіцер, командувач гарнізону (старший військовий у місті) бачать цих офіцерів щодня. День за днем вони приймають чергування від іншого офіцера і несуть його протягом двадцяти чотирьох годин, а потім передають його іншому офіцерові. Ця система існує десятиліттями й усі службові офіцери несуть ці чергування кілька разів на рік. Це відповідний момент для вивчення їх характерів.

Скажімо, в кімнату охорони притягли п'яного рядового. Один офіцер скаже: «Полийте на нього крижаною водою і киньте його в карцер!» Інший офіцер буде вести себе інакше. Коли він побачить п'яного солдата, його реакція буде приблизно такою: «Ану, тягніть його сюди! Закрийте двері і накрийте його мокрою ковдрою (щоб не залишити слідів). Я дам йому урок! Стусана йому в живіт! Це навчить не пити його в наступного разу! Тепер, хлопці,