Читати книгу - "Програне парі, Аріна Спел"

Моє пробудження було таке солодке. Почувалася пречудово. Потягнулася, наче кішка. Але коли сновидіння почали покидати мою голову, спогади про вчорашній вечір дали про себе знати. Ой лишенько. Хоча, я ж погано контролюю себе в ті моменти. Слабка і квола. Це ж не я винувата. Точно не я. Прийму це за основу. Отже й відповідальність не на мені. Так краще сприймати цю ситуацію. 
Помацала себе. Білизна на мені. Значить цей збоченець не роздягав мене. Біля себе теж його не відчуваю, але його запах досить виразний, отже десь близько. 
Тихенько відкрила спочатку одне око, потім друге. В кріслі навпроти нема. Обернула голову. Посеред ліжка велике нагромадження з подушок, ніби кордон, що розділяє його по половині. 
Довелося підвестися , щоб заглянути що там. А там, мирно спав Айрон. Він лежав на спину, закинувши руки за голову. Зараз, коли він спить і не бачить мене, я мала змогу насолодитися цим видовищем. Подивитися було на що. От скажіть мені, нащо чоловікові така краса? Бездоганні риси обличчя? Тіло, що складається з суцільних мʼязів? Мій погляд йшов все нижче, поки не зупинився на чорній доріжці волосся, що спускалася вниз, під покривало, яке, слава богу, прикривало найпікантнішу частину тіла. Чималеньку. Цікаво, що йому сниться і провокує на ерекцію?

Отак я і сиділа. Покусуючи губу, не зводячи погляд з його паху і роздумовуючи над тим, чи його член теж так само гарний як він. Дурні міркування, погодьтеся. 

—Хотів би я читати думки.

Я аж підскочила від несподіванки.

-Дурисвіт.- просичала.

-Вже не бовдур?

-Це одне й те саме. Слова синоніми. А що це таке?

Я махнула на подушки, що розділяли ліжко.

-Не знав як врятуватися від твоїх домагань. 
-Від чого?

-Від твоїх до-ма-гань.- протягнув він останнє слово з особливою насолодою. - Цілу ніч тільки те й робила, що лізла на мене. 

-Ти ж знаєш, що я підсвідомо шукала підживлення. 
-А може ти щось інше шукала підсвідомо? 
-Я не контролюю цього. А значить не винувата. Твої ж безпідставні звинувачення - безглузді. Може одягнешся вже нарешті? 

-Ти з такою цікавістю розглядала мене. Думав, не все ще побачила.

-Я розмірковувала й випадково сфокусувалася на тобі. 
-Вчорашнє згадувала? 
-Сьогоднішнє обмірковувала. В мене ж побачення з Стефаном і Камероном.

Клянуся, я чула як риплять його зуби.

-Не побачення, а зустріч. 
-Називай як тобі завгодно. Це мало що змінює. 
-Не хочеш відмінити? 
-Я програла Камерону. Це не обговорюється. А з Стефаном приємно провадити час. Буде весело. 

-Не сумніваюся. Сам в передчутті.- О, упізнаю злого Айрона. Знову стріляє очиськами. 
-Ти не мусиш йти з нами.

-Нізащо не пропущу.

Я швидко повернулася до вікна, бо він почав підводитися й бʼюся об заклад, навіть не думав прикритися. 
-Одне прохання. Не одягай червону білизну. Не люблю цей колір. 
-Є ще щось, що мені потрібно знати?

-Так. Ти дуже солодка на смак.

-А ти бовдур. Але це не новина. 
Чула як шарудить його одяг. Він одягається. 
Я так і не обернулася, поки він не вийшов. Коли почула як гримнули двері, сіла на ліжко. Серце калатало, мов навіжене. 
Ну чому? Чому цей нестерпний і зарозумілий чоловік так подобається мене? Чому його запах вже не просто привабливий, а маніакально потрібен мені? Чому від спогадів про його поцілунки я одразу відчуваю збудження? І що буде зі мною, коли все закінчиться?