Читати книгу - "Він та Вона, Яна Янко"

Швидко вистрибнувши з автомобіля, Ян допоміг Елізі, перш ніж ступити на тротуар. Він завжди був уважним і галантним до дівчат, а з нею особливо.

Дівчина вийшла з авто і з великим захватом оглядала вивіску. Обличчя її засяяло від радості та захоплення, а очі блищали від цікавості.

– О, це фотовиставка! – радісно закричала дівчина і побігла обіймати Яна.
– Так, саме вона, – сказав хлопець і відповів на обійми. – Тобі подобається?
– Звісно! Мені завжди подобалися фотографії. І я хотіла відвідати цю фотовиставку, ти знову виконав одне із моїх бажань.
– Ого, я навіть не сподівався на це. Цього разу, я все планував без допомоги Сема та Леї, – Ян ніяково усміхнувся.
– Це означає, що ти почав добре мене розуміти, – сказала Еліза зворушливо подивившись на Яна. – Тепер увійдімо всередину, я вже хочу все оглянути!
– Звичайно, просто залишайся поруч зі мною, і я покажу тобі всі найкращі експонати. – Ян ухопив Елізу за руку.

Вони спільними зусиллями зробили останні кроки до входу в будівлю. Під час проходження поруч із магазинами, він помітив, як Еліза зупинялася перед вітринами книгарень і крамниць, поглядаючи на книжки з зацікавленням. Він не міг не зауважити її ніжну усмішку, коли їй особливо сподобалася якась обкладинка.

Пара увійшла в середину, де вони зустрілися з чарівною атмосферою, наповненою фотографіями різноманітних стилів і тематики. Помітно, що Еліза була у захваті від всього, що вона бачила.

– Це дійсно прекрасно! – вона збуджено шепнула, обертаючись, щоб побачити всі деталі.
– Радий, що тобі подобається. Ці фотографії дійсно неймовірні, – сказав Ян з усмішкою.

Ян і Еліза стали роздивлятися окремі фотографії, кожна з яких малювала свою історію, передавала почуття та настрої авторів. Еліза захоплено коментувала кожну з них, ділячись своїми враженнями та асоціаціями, що виникали під час перегляду.

Ян не міг не помітити, як дівчина дихала одним ритмом зі світом фотографій, і його серце раділо, бачачи, наскільки їй тут подобається. Він був вдячний за можливість забути про повсякденні клопоти та насолоджуватися моментом разом з Елізою.

                                    ***

Ян та Еліза вже декілька годин гуляли по приміщенню, уважно розглядаючи кожну фотографію, що знаходилася на стінах.

– Тут так класно, але я вже зголодніла, – сказала Еліза з усмішкою, розглядаючи останню фотографію.
– Добре, я якраз замовив нам столик в одному цікавому закладі, – погодився Ян, підводячи погляд на свій годинник.

Ян та Еліза вийшли з будинку та сіли в автомобіль. Їхали вони не довго, через двадцять хвилин зупинилися біля нової кав'ярні. Вона виглядала дуже стильно та сучасно, з яскравими вітринами, де були представлені різноманітні десерти та напої.

Після того, як Ян та Еліза зайшли всередину, їх зустріла приємна атмосфера з м'якими диванами та приголомшливими графічними малюнками на стінах.

Молодий офіціант швидко привітав їх, Ян назвав своє прізвище, і їх провели до столика, який знаходився біля вікна, звідки відкривався чудовий вигляд на зелену алею парку. Офіціант залишив їм меню, в якому були надруковані назви страв у теплих відтінках, і їх прикрашали маленькі букетики свіжих квітів.

– Це була неперевершена виставка! Я така вдячна що ти повів мене на неї, – сказала Еліза мило усміхнувшись, повільно гортаючи меню. – І ця кав'ярня теж дуже симпатична, вона ж недавно відкрилась?
– Так, мені це місце порекомендували. Вона відкрилась всього три дні тому, і я зразу зрозумів, що тут тобі сподобається, – пояснив Ян, з радістю споглядаючи на задоволені очі Елізи.
– Дійсно, атмосфера тут дуже затишна. Я в захваті! А ти був на виставках такого роду раніше? – поцікавилась Еліза.
– Ні, я ще не бував на виставках. Тому, можна сказати, що це мій перший раз. І я радий, що зміг його розділити з тобою, – хлопець грайливо усміхнувся та підморгнув.
– Я теж рада, – Еліза зніяковіла. – А тепер замовмо собі щось смачненьке, – сказала Еліза, сховавшись за меню.

Після детального перегляду меню, Ян та Еліза замовили ароматні кавові напої та солодкі десерти, серед яких були апетитні торти й вишукані кекси. Їхнє замовлення було подано зі стильним оформленням, що додало насолоди їхньому перебуванню в кав'ярні.

Після смачного перекусу, вони продовжили розмову, попиваючи свої напої. Еліза пила лате з соленою карамеллю, а Ян горіхове мокачино.

– Ну що, ти готовий до наступних питань з мого списку? – спитала Еліза, поглядаючи з зацікавленням.
– Завжди готовий, – Ян усміхнувся, збадьорившись від її ентузіазму.
– Так, – дівчина дістала аркуш паперу та розгорнула його. – Питання номер три: "Які речі або події найбільше тебе турбують?".

Ян замислився, опускаючи погляд на руки. Питання було серйозним і потребувало чесних відповідей. Він тихо зітхнув, намагаючись зібрати свої думки.

– Знаєш, мене завжди хвилюють стосунки з людьми, особливо близькими. Я боюсь втратити довіру та розуміння зі своїми друзями та батьком, – Ян говорив повільно, але впевнено, ділиться своїми почуттями з Елізою.
– Розумію, – сказала Еліза. – Справді, взаємини з близькими можуть бути складними. А є щось, що ще турбує тебе?
– Та ні, більше нічого, – відповів хлопець.
– Добре, тепер моя черга відповідати, – дівчина замислилась. – Одна з найбільших речей, яка мене турбує, це майбутнє нашої планети – зміна клімату, забруднення навколишнього середовища. Часто думаю, що може зробити кожен із нас, аби сприяти збереженню навколишнього світу. Ця тема стала дуже близькою моєму серцю.
– Ну, це завжди серйозно та актуально, – погодився Ян. – Там ще є якесь питання? 
– Так, номер чотири: "Яка твоя мета та мрії на майбутнє?". 
– Ну, це легко. Моя мрія реалізувати себе в ІТ-сфері, стати настільки хорошим спеціалістом, щоб створити свою компанію та мати змогу допомагати людям, особливо дітям яким не пощастило з батьками, – поділився Ян. – А моя мета, це якось віддячити своєму батьку, за те що всиновив мене та подарував краще життя, – продовжив він із легкою усмішкою на губах.