Читати книгу - "Дочка королеви , Наталі Блейк"

Райан відвіз мене до дому, на диво між нами не було якоїсь не зручної паузи, не було взагалі відчуття дискомфорту після поцілунку, хоч він явно цього хотів. Можливо мені здалося? Головне що ми класно провели час, мені було весело, та й Райан часто посміхався. Сподіваюсь йому теж сподобалося. Я не очікувала що ми потрахаємося, але дивне відчуття того що чогось не вистачало було. І в який момент, моє тіло вирішувало що я хочу, щоб незнайомці торкалися мене? Риторичне питання на яке я поки що не зрозуміла відповідь. Коли я була вдома, я була знесилена та задоволена тим що зустрілася та познайомилася з Райаном. Мені завжди подобалося щось нове, особливо якщо воно було таким спокусливим та вабило мене своїми чарами, викликаючи прилив адреналіну. Райан вмів зробити так щоб, його уважно слухали, він мені чимось нагадував змія, який спокушав Єву з'їсти яблуко, мене спокушав він відкрити свої потаємні бажання та поринути в них, не задумуючись про наслідки.

У вухах дзвеніло, наче хтось бив у дзвін, я випила таблетку та вляглася в ліжко, завтра мене чекає новий день, в якому буде менше пригод, все ж іноді треба відпочивати від цього. Заплющив очі, я побачила образ, який і думала вдягнути завтра, в мене була одна спідниця чорна, яка обтягувала мої стегна, мої сідниці та додавала пікантності моєму вигляду. Те що треба. 

Коли я прокинулася було ще темно, сонечко тільки починало виходити. Я швидко побігла в душ, щоб не мерзнути, і зігріла свої кістки. Пекучий душ, те що мені було потрібно. Я виглядала значно краще, після того, як вмилася та виспалася що мене, значно тішило. Я випила таблетки від похмілля та почистила зуби декілька разів, щоб не було неприємного присмаку в роті. Як я й планувала, я знайшла ту спідницю та попрямувала на роботу, в стилі ділова ковбаса — повія. Я вже відчувала як можу скласти конкуренцію Катріс, яка вдягала все найкоротше та найвідвертіше зі свого гардероба. Гарбузовий пряний лате, мене збадьорив та підняв настрій, я була готова до нового дня, не залежно від того що він підготує для мене. Я зайшла в кабінет Катріс не було, можливо вона ще не прийшла, бо я не помітила її речей за столом. Що ж, напевно це добре, — подумала я і почала дивися у свій план підготовки та чи я встигаю по термінах. Оскільки я завжди намагалася виконати роботу наперед, то зараз я як раз була з планом на одному й тому рівні. Я посміхнулася і була дуже рада, що в мене є ще час та я встигаю.

Я почула кроки та глянула в коридор, це були Катріс та Дерек? Разом? Серйозно? Я підняла оці та випалювала дірки в них своїм поглядом, але потім опустила голову і продовжила дивитися в документи. В середині наче все стиснулося, з незрозумілої причини, наче мене хтось сильно вдарив живіт зненацька, і я не встигла захиститися від цього удару. Але ж вони двоє дорослих людей і мали на це право, чому якась частинка мене хоче вирвати всі волосся Катріс? В горлі утворився ком який неприємно давив на мої голосові зв'язки.  Я почала рахувати до десяти та глибоко дихати, і це по трохи повернуло мене до звичайного стану.

- Міс Ньюмен, зайдіть до мене, будь ласка. - Пролунав голос Дерека.

Мій заспокійливий ритуал перестав діяти. Я підвелася і попрямувала в його кабінет.

- В мене є для вас завдання на завтра, ви зможете впоратися до завтра?

Я не підводила очей,я дивилася у свій записник, напроти його столу , та намагалася не звертати увагу, на те що зараз відбулося.

- Думаю так, залежить від обсягу роботи. Що мені потрібно зробити?

Він роздивлявся мене, я відчувала його погляд на собі як він повільно ковзав по моїх оголених ногах та підіймався все вище. Я не реагувала, очікуючи відповіді на моє запитання.

- Вам.. потрібно підготувати презентацію для зборів.. інвесторів.. я дам вам матеріали.

Він заїкався наче забув що хотів мені повідомити чи сказати. Він сів у крісло, і теж намагався не дивитися у свій щоденник.

- Все добре? Як ти себе почуваєш?

- Все нормально, дякую. - Випалила я не відриваючи очей.

- Ти маєш гарний вигляд сьогодні.

- Дякую. Мені напевно вже час йти, буду робити завдання.

- Щось трапилося?

- Ні, все добре.

Дерек тепер встав і підійшов до мене впритул та взяв мою руку.

- Не треба..

- Чому?..

- Катріс.. явно не сподобається, що ви ще й до мене залицяєтеся.

Він щиро засміявся.

- Ти ревнуєш?

- Ні.

- Вона вчора напросилася до моєї сім'ї в гості та мам запропонувала їй залишитися після вечері, в різних кімнатах. Нічого не було та вона явно змовилася з мамою тож, я не буду їй підігрувати.

- Добре.

Він провів рукою заправляючи моє пасмо за вухо і дивлячись на моє обличчя. Я підвела очі, і зашарілася, його повільне дихання, відчувалося на шкірі льодяними крихтами, мурашки покривали моє тіло і я посміхнулася.

- Мені .. час працювати..

- Добре.. Звісно. 

Я вже майже вийшла з кабінету,  як в мене впав записник. І тут я згадала, якщо нахилюся підняти, то я явно ризикую тим що скоро звідси не вийду. Я довелося зробити присідання, але я успішно підняла записник, та попрямувала у свій офіс. Тепер коли я дивилася на Катріс вона в мене не викликала таких емоцій як раніше. Але вона сьогодні була в ударі, вона немов бачила в мені суперницю яку треба знищити, і зараз був якомога відповідний час. Я намагалася не звертати уваги на те що вона говорить, але її спроби сильніше плюнути отрутою, спрацювали, я вже не витримувала.

- Ти можеш мовчки виконувати роботу, не заважай, будь ласка.

Вона фиркнула, і нічого не казала. Напевно я занадто голосне це вимовила, що Дерек почув і зайшов до нас.

-Він подивився на мене і на Катріс, та спитав чи все добре. Я кивнула і продовжила. Але моя колега десь пішла з ним, та напевно буде жалітися на мене. Дитячий садочок. Я занадто багато часу втратила, треба повернутися до роботи.

До цього моменту, Кріс не з'являвся та не писав мені нічого, повна тиша. Аж раптом прийшло якесь повідомлення від нього