Читати книгу - "Мені не потрібен чоловік! Що значить, ви наполягаєте?!, Ольга Обська"

...потім таке з нею буде траплятися часто, але це був перший раз. Яна не розуміла, що на неї найшло, не могла дати назву дивним відчуттям, які нею опанували. Вона відчувала, що камінь особливий. Чим??? На вигляд він був непримітним — сірий, запилений, нерівний. Кілька точно таких самих валялося біля прилавка. Але ті були звичайними каменями, а цей — ні.

Чомусь згадалися слова Гастона, сказані ним про дядечка Жюля:

...він відчував природу речей. Розумієте? Матеріал, текстура, форма, внутрішній зміст — для артефактора будь-яка деталь має значення. Він бачив, чи здатний той чи інший предмет бути наповненим магічною енергією...

Яна розплатилася за бублики і пішла назад до крамниці. Тільки далі трьох метрів піти не змогла. Її зупинило непереборне бажання взяти камінь собі, роздивитися, зрозуміти, що в ньому особливого.

У цьому ж не буде нічого кримінального, якщо вона підмінить один камінь іншим? Видно ж, що торговцю абсолютно байдуже, чим придавлювати папір. Вона підняла з землі схожий камінь і повернулася до торговця.

Хлопчина був зайнятий — розмовляв з потенційним покупцем, розхвалюючи йому товар. Не хотілося його відволікати. Хай вибачить її славний працівник місцевого громадського харчування, але Яна зробила задумане — замінила один камінь іншим. Здається, ніхто цього і не помітив. А якщо і помітив, то ніяк не відреагував.

Задоволена, що добула камінчик, дався він їй, Яна зробила крок у бік від прилавка і мало не зіткнулася з іще одним покупцем. На неї одразу ж накотило знайоме вже почуття, що ти дрібна така, а поруч гора. Вона підняла голову. Ну точно! Моріс. Цього разу без маски, але менше на вікінга схожий не став. Буває ж таке "везіння"?! Звідки він тут узявся?