Читати книгу - "Мій нестерпний ельф, Настуся Соловейко"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Якісь секунди чоловічок дивився на мене сповненим ненависті очима, та потім повільно кивнув.
– От і добре.
Я зняла чари й він мовчав. Взяла двома пальцями тонку ніжку й відчула, що вона поламана, направивши силу туди зростила маленькі кісточки. Дивно, що вони взагалі в нього були, він же весь з бумаги!
Як тільки закінчила, він скочив на ноги й злетів високо наді мною, зависнув під стелею, крикнув:
– Начувайся, книговикрадачка! Ти ще в мене поплачеш!
З цими словами він шмигнув кудись проміж стелажів.
Зітхнувши з полегшенням, поставила назад стіл, підняла свою сумку з книгою й вийшла геть, не забувши закрити двері на замок.
Я трохи побоювалась, що книжка запустить якусь сигналізацію, та нічого подібного не сталося.
Що ближче підходила додому, то більший свербіж відчувала.
У будинку панувала тиша – пані Шмок лягала рано, тож, я тихенько піднялась до себе.
Бальмон спав, накрившись крилами та хвостом.
Жбурнувши сумку на ліжко, я понеслась до ванни, свербіж ставав просто нестерпним.
Побачивши себе у дзеркалі, ледве не скрикнула.
Шкіра на руках, лиці та шиї була вкрита рясними червоними пухирцями. Під сукнею ситуація виявилась нічим не кращою.
Холодний душ трохи зняв свербіж. Одначе, спати було неможливо.
Я спробувала вилікувати сип магією. Раз, другий. Нічого не виходило.
Нарешті, пригадала про заспокійливий лосьйон, який мені запхала в сумку бабуся.
Намастившись їм з голови до ніг, відчула неабияке полегшення.
От же пакосний шкет!
Вранці пухирі виглядали меншими, утім, все одно я була схожа на мухомор навпаки.
Пані Шмок здивовано цокала язиком.
– Ніколи не чула про таких створінь. Може, він щось на кшталт охоронця?
– Можливо,– зітхнула я – длубаючи незрозумілого виду шмат м'яса.
Бальмон влетів на кухню й сівши біля мене жадібно глянув на нього.
– Будеш? – спитала, посунувши тарілку до улюбленця.
Він радісно закричав і схопивши м'ясо зубами, почав жувати.
– Таааак, це точно не Йорі! – повільно проговорила Хинка.
Перед тим як йти на роботу, спробувала накласти маскувальні чари. Не подіяло. Трохи покращила ситуацію пудра, щоправда, тепер я виглядала ще й смертельно хворою.
Надівши капелюх з широкими полями, яку мені дала Голда, я лавірувала крізь натовп, коли побачила Бальмона, справжнього.
Він стояв до мене спиною, та я відчувала, що це саме він.
Намагаючись зростися зі стінами навколо, зачепила ногою ятку якогось торговця, вивернувши на себе густий червоний напій. Ельф почав кричати, я тицьнула йому гроші й насилу внесла ноги.
На робоче місце прибігла на десять хвилин пізніше, спітніла й з величезною червоною плямою на спідниці.
Ельфи, що вже стояли в черзі біля моїх дверей, здивовано на мене витріщалися.
Проте, неприємностей ставало тільки більше.
Вивівши пляму, стала видавати книги. Заклинило панель пошуку, причому, час видачі книги збільшувався, а от путь до неї не з'являвся. Довелось кликати Карла.
Коли ж він прийшов, проблема зникла, зате виходило, що я витратила двадцять хвилин на видачу книги. Так повторювалось три рази.
У читальній залі здійнявся густий пил, так що довелося його розганяти магією.
У десяти ельфів зламалися ручки. Магічні!
Та коли товстезна книга з верхньої полиці, ледь не поцілила мені в голову, мені стало зрозуміло чиїх це рук діло.
Нічний шкет! Тільки як його знайти?
Наприкінці дня з'явився пан головний слідчий і мені захотілося залізти під стіл та вже ніколи звідти не вилазити.
На ньому, як і завжди, був ідеально випрасуваний світло-сірий костюм.
А чорні туфлі блищали так, що я мало не осліпла.
Білі очі уважно слідкували за моїми діями.
От духи!
– Добрий день, Флоро. З вами все гаразд? – спитав він спокійно.
– Добрий! Все просто прекрасно, дякую. Яку книгу бажаєте взяти сьогодні?
– «Використання артефактів сили у вбивствах».
– Захоплююче,– не стрималась я, вбиваючи назву.
Він стенув плечима.
– Я знаю хорошого цілителя, якщо хочете …
Я відчула, що не просто червонію, а горю. От навіщо?! Хіба не можна було зробити вигляд, що ти нічого не помітив?
– Ні, – я повернулася до нього спиною і побігла за книжкою.
– До речі, не варто було сьогодні від мене ховатися, ви зробили гірше тільки собі, – сказав забираючи книгу.
Як він знає?
– На карнавал підете?
– Ні.
– Не хочете розважитись? Потанцювати?
– Ні.
– Ви якісь інші слова знаєте?
– Ні. За вами ще черга, на все добре, пане Бальмон.
Він криво посміхнувся й пішов геть.
Додому повернулася пізно, якщо так піде і далі я стану жити у бібліотеці.
Всілася біля вікна із довідником. На половині почала позіхати.
Більмон скрутився біля моїх ніг і кліпав синіми очима.
Витягнувши із кишені магічну конфету, дала йому.
– Подобається? Дивись, не переїж, інакше станеш беззубий. – я погладила його по пухнастій голові й здивовано ахнула, хутро просто відвалилося!
– Ти що захворів?
Я торкнулася його лап і лоба, однак, гарячим він не був.
Тільки зараз помітила, що скрізь по кімнаті розкидане синє хутро.
Напевно, якби не була така стомлена, побачила б одразу.
Заученим рухом вивела у повітрі руну прибирання.
Бальмон не виглядав кволим або нещасним. Навпаки, я б сказала він був цілком задоволений.
Це мене трохи заспокоїло і я повернулася до книги.
Малюнки рухались, а я все більше відчувала, що не можу зрозуміти того, про що читаю.
Відклавши довідник, лягла й ще якийсь час дивилася на сплячого улюбленця.
– Невже ти й справді дракон? Га? Бальмон? Сподіваюсь, ні. В мене дома нема стільки місця. Будь хорошим хлопчиком, не рости великим, добре?
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мій нестерпний ельф, Настуся Соловейко», після закриття браузера.