Читати книгу - "Довірся мені, Альбіна Вишневська"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
- Тільки коли привітаєш так, як треба. А потім уже я подумаю.
- Слухай, а ти не нахабний, га?
- Дуже, - чергова приваблива усмішка з'явилася на його вустах.
- Не буду.
- Тоді мені доведеться тебе навчити, як мені подобається, щоб мене вітали.
- Ще чого! - смикнулася, але його сильні руки не давали можливості вирватися.
Микита схилив голову і жадібно вп'явся губами в губи Юлі, відчув, як вона з придихом відповіла, стиснувши його сорочку пальчиками.
- Розумниця, мала, - поцілував почервоніле дівчисько в ніс, долонею прибираючи неслухняне пасмо. - Ти думаєш, я так швидко тобі пробачу ту відмову?
- Дурень! - Юля стукнула Граніна в груди і сіпнулася сильніше.
- Дійсно… дурень, що пішов тоді, - відповів глузливо.
- Тобі нічого не світить.
Але тут Микита засміявся, та так щиро, що сильніше притис її голову до своїх грудей.
- Це питання часу, повір.
Гранін якось нервово видихнув, відчувши в грудях неймовірну ніжність до цієї дівчини. Хоч зараз би відвіз куди очі дивляться, але в салоні авто сидів син.
Юляж у свою чергу була просто збентежена таким натиском, але безглуздо було заперечувати, що це збуджувало. Він збуджував, його поведінка була занадто нахабна, хоча донедавна такі випади здавались їй вульгарними і недоречними.
- Ти занадто самовпевнений, Микито, - відсунулась від чоловіка і з серйозним виглядом дивилася в його гарні очі.
- В яблучко, мій психолог, - черговий поцілунок був ніжніший і солодший, Юлі навіть довелося сильніше втиснутись у його тіло.
Якщо так поцілунки збуджували, то боялася уявити, або навпаки хотіла дізнатися, яким він буде, коли залишаться наодинці. Нервово видихнула і нарешті знайшла управу на нього:
- Твій син чекає на атракціони!
Граніну довелося зібратися думками з останніх сил і погодитись.
- І ти їдеш з нами, це не обговорюється, Юль, - губами проїхався по її щоці, - я справді скучив.
- Ти ж не відчепишся, так?
- Ні, - посміхнувся переможно, коли Юлька закотила очі, але, відірвавшись від нього, все ж таки пішла в бік автомобіля. Микита наздогнав дівчину і виявив свою галантність, допомагаючи дівчині сісти в салон.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. АнонімноУвага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Довірся мені, Альбіна Вишневська», після закриття браузера.