Читати книгу - "Приборкання норовливої, Вільям Шекспір"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Траньйо
Та що таке, у чому річ?
Баптіста
Сказився він, чи що?
Траньйо
Синьйоре, як по одежі, то ви наче такий статечний літній чоловік, а послухати вас, то - божевільний. Яке вам, пане, діло, хоч би я навіть начіпляв на себе перлин та золотих оздоб? Я маю доброго батька, і він дає мені таку змогу.
Вінченцо
Твій батько? Шахраюго, та він шиє вітрила в Бергамо. 59
Баптіста
Ви помиляєтесь, синьйоре, помиляєтесь. Ану скажіть, будь ласка, як його звати.
Вінченцо
Як його звати? Ще б пак я не знав! Він із трьох років ріс при моїм домі, і звати його Траньйо.
Учитель
Іди геть, дурню навіжений! Його звати Люченцо, і він мій єдиний син, спадкоємець усіх моїх, синьйора Вінченцо, грунтів.
Вінченцо
Люченцо? О, він замордував свого пана! Держіть його, я вам наказую ім’ям герцога! О сину мій, сину! Скажи мені, негіднику, де мій син Люченцо?
Траньйо
Покличте варту.
Входить дозорчий.
Відведіть оцього божевільного до в’язниці. Пане Баптісто, батьку мій, подбайте, щоб його забрали.
Вінченцо
Мене до в’язниці?
Гремйо
Стривай, дозорчий. Не веди його до в’язниці.
Баптіста
Замовкніть, синьйоре Гремйо. Я сказав, щоб його відвели до в’язниці.
Гремйо
Глядіть, синьйоре Баптісто, щоб вас не втягли в якесь непевне діло. Я ладен заприсягтися, що справжній Вінченцо - оце.
Учитель
Ану ж заприсягнися, коли насмієш.
Гремйо
Ні, присягатися не насмію.
Траньйо
Ви ще, чого доброго, скажете, що я не Люченцо?
Гремйо
Ні, я знаю вас як синьйора Люченцо.
Баптіста
Забирайте цього старого блазня! До в’язниці його!
Вінченцо
Отак кривдити та ображати чужинця! Потворо! Негіднику!
Входять Бйонделло з Люченцо і Б’янкою.
Бйонделло
Ох, усе луснуло: він тут! Не признавайтеся до нього, відмовляйтеся, а то ми всі пропали.
Люченцо
(стає навколішки)
Пробачте, тату.
Вінченцо
Синку, ти живий?
Бйонделло, Траньйо і вчитель миттю вибігають.
Б’янка
Пробачте, любий тату.
Баптіста
А за що?
І де Люченцо?
Люченцо
Ось він, ваш Люченцо,
Справдешній син справдешнього Вінченцо.
А поки ви усі тут сперечались, 60
Ми з Б’янкою гарненько повінчались.
Гремйо
А, змовились і в шори всіх убрали!
Вінченцо
А де ж подівся той поганець Траньйо,
Що так нахабно говорив зі мною?
Баптіста
То що ж виходить? Це не вчитель Камбйо?
Б’янка
Перемінився Камбйо на Люченцо.
Люченцо
Кохання всі ці чудеса творило,
Бо я заради Б’янки помінявся
Ролями з Траньйо, зі своїм слугою:
Він жив у місті під моїм ім’ям,
А я тим часом прямував щасливо
В жадану гавань мрій своїх солодких.
Усе це він робив з мого наказу,
І ви простіть йому, мій любий тату.
Вінченцо
Він хотів мене до в’язниці вкинути! Я йому носа розквашу!
Баптіста
(до Люченцо)
Слухайте, добродію! То ви одружилися з моєю дочкою, не спитавши моєї згоди?
Вінченцо
Та не бійтеся, Баптісто, ми з вами домовимось, заспокойтеся. Але я хочу поквитатись за таку підлоту!
(Виходить)
Баптіста
А я хочу розкопати до дна всю цю плутню.
(Виходить)
Люченцо
Б’янко, чого ти так поблідла? Батько не гніватиметься.
Люченцо з Б’янкою виходять.
Гремйо
Не спікся мій пиріг, та звідси не піду;
Хоч на весіллі я зап’ю свою біду.
(Виходить)
Катеріна
Ходімо, чоловіченьку, подивимося, чим воно все скінчиться.
Петруччо
Спершу поцілуй мене, Кет, а тоді й підемо.
Катеріна
Як? Просто посеред вулиці?
Петруччо
А що? Чи ти мене соромишся?
Катеріна
Ні, боронь боже. Я соромлюсь цілуватися.
Петруччо
Ну що ж, поїхали додому.
(До Грумйо)
Збирайся. Поїхали.
Катеріна
Ні, ні, стривай, я поцілую.
(Цілує його)
А тепер зоставаймось! Прошу тебе, милий.
Петруччо
Ну, от і славно, Кет. Гайда ж до столу,
Бо справді: краще пізно, ніж ніколи.
Виходять.
СЦЕНА 2
Входять Баптіста й Вінченцо, Гремйо і вчитель, Люченцо і Б’янка, Петруччо й Катеріна, Гортензіо і вдова; Траньйо, Бйонделло і Грумйо; слуги вносять частування.
Люченцо
Нарешті грають наші струни влад,
Війна скінчилась, і тепер нам можна
Із небезпек минулих посміятись.
Ти, Б’янко, батька привітай мого,
А я твого уклінно привітаю.
Петруччо-брате, Катеріно-сестро,
І ти, Гортензьйо, з любою вдовою,-
Я дуже радий вас пошанувать.
Смачних наїдків зараз подадуть -
Ще закусити нам. Сідайте, прошу.
Тепер і їсти можна, й розмовляти.
Сідають.
Петруччо
Сиди та їж, одно сиди та їж!
Баптіста
Така гостинність в Падуї, мій сину.
Петруччо
Все з Падуї для мене наймиліше.
Гортензіо
Дай боже, щоб обом нам так було.
Петруччо
О! Жінка вже Гортензіо страхає.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Приборкання норовливої, Вільям Шекспір», після закриття браузера.
