Читати книгу - "Конрад, або Дитина з бляшанки"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Конраде, ти бачив, хто розбив шибку? Якщо бачив, то повинен сказати. Це твій обов'язок.
І Конрад сказав, що шибку розбила Анналіза. Весь клас обурено загув, лише вчителька була дуже задоволена.
А ще через три дні пані Штайнц зробила Конрада своїм заступником. Як тільки їй треба було кудись вийти, вона залишала Конрада біля свого столу, щоб він стежив за класом. Він мав пильнувати, щоб ніхто не підходив до відчиненого вікна, не виходив з класу, не розмовляв голосно й не зчиняв сварки з сусідами.
Спершу діти не звертали уваги на Конрада, коли він сидів біля столу. Вони й до відчиненого вікна підходили, і сварилися, і виходили з класу, і розмовляли. Та як побачили, що Конрад записує всі їхні порушення, і як учителька потім почала карати за них, усі озлилися на Конрада і справді оточили його зневагою.
Аптекар Егон, побувавши на батьківських зборах, дуже запишавсь, коли довідався, що Конрад — "справжній скарб" і що "такий учень — мрія кожного вчителя".
Зате пані Бартолотті не мала ніякого уявлення, що Конрад робить у школі й що про нього думають діти. Її не цікавили шкільні справи. Правда, вона щодня питала Конрада за обідом:
— Ну, як там тобі було сьогодні?
Конрад завжди відповідав:
— Дякую, все було гаразд. Учителька мене любить.
Пані Бартолотті було приємно чути це, і більше вона про школу не допитувалась.
Кіті Рузіка, звичайно, знала, як Конрад поводиться в школі. Він розповідав їй про все, і діти також розповідали.
— Знаєш, що той поганець знов зробив? — доповідали вони їй.
І після обіду, коли Кіті приходила до Конрада або він до неї, вона казала:
— Конраде, чому ти не підказав Фреді, скільки буде дванадцять помножити на дванадцять, відняти сімнадцять і додати тридцять шість? Конраде, не можна виказувати товаришів! Конраде, не треба записувати, хто виходить з класу!
Та Конрад хитав головою і мовив:
— Кіті, я не тому роблю так, що хочу, справді не тому. Але вони порушують правила, а вчителька сказала, що мій обов'язок записувати їхні порушення. Я ж повинен виконувати свій обов'язок!
Кіті пробувала пояснити Конрадові, що діти не любитимуть його, якщо він і далі так поводитиметься. Вона вмовляла його, як підвередженого коня, але Конрад сумно хитав головою і казав:
— Нічого не вийде, Кіті, мене таким зробили. І так навчили у відділі остаточної обробки! Я не можу інакше!
— Ну хоч спробуй задля мене, — попросила Кіті, бо їй нелегко було приятелювати з хлопцем, якого всі ненавиділи.
І Конрад спробував задля Кіті. Був урок фізкультури. Діти хотіли гойдатися на кільцях. А вчителька хотіла, щоб вони ходили по перевернених шведських лавках.
— Починаймо! — гукала вчителька. Але діти пошепки домовились:
— Влаштуймо страйк! Не будемо ходити по тих дурних шведських лавках.
Вони посідали додолу, схрестивши ноги, і не рушали з місця. Конрад також сів додолу і схрестив ноги.
— Починаймо, швидко, швидко! — гукала пані Штайнц.
Діти й далі не рушали з місця. І КонраД так само. Він думав: "Так хоче Кіті! І діти теж так хочуть!" Та ось учителька суворо глянула йому у вічі і сказала:
— Конраде, як ти поводишся? Від тебе я такого не сподівалася!
Конрад справді не хотів іти на лавку, хотів лишитися з дітьми. Але нічого не вийшло, його наче хтось схопив і підняв угору. Він не міг опертися.
— Ганьба! — засичали діти.
Конрад уже стояв біля лавки.
— Мерзенний штрейкбрехер! — сичали діти.
Конрад уже йшов по лавці.
— Молодець, Конраде, — похвалила його вчителька.
— Поганець! — загомоніли діти. Усьому класові довелося за кару десять хвилин бігати кружка. Конрад десять хвилин сидів на турнику. Захекані діти, пробігаючи повз турник, люто позирали на Конрада, а в нього очі були повні сліз.
Після уроків діти казали Кіті:
— І тобі не соромно приятелювати з таким поганцем, з таким мерзенним занудою?
— Він не поганець, справді, — боронила Кіті Конрада. — Повірте мені!
Але вона не могла пояснити дітям, де взявся Конрад і чому він такий став, тому вони й не вірили їй. І Кіті розуміла їх. Вона думала: "Якби я знала Конрада тільки зі школи, то також не любила б його".
Кіті щодня казала Конрадові:
— Конраде, тобі треба змінитися!
Одного разу після обіду Кіті сиділа у вітальні з Конрадом і пані Бартолотті. Кіті принесла з собою вікторину, а що вони з Конрадом знали вже відповіді напам'ять, то питали пані Бартолотті. Вона помалу погойдувалася в кріслі, їла мариновані оселедці, дістаючи їх по шматочку з великої банки на огірки,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Конрад, або Дитина з бляшанки», після закриття браузера.