Читати книгу - "Старша Едда. Епос"

— суворий

вождь на підході;

з-надвору став Хьодбродд,

шолома володар,

вершників настрій

своїх він помітив:

«Чом затужили

Хніфлунґи[366] нині?»

Ґудмунд мовив:

51

«Рушать сюди

моцні човни,

олені колеса[367]

з довгими реями,

щитами великими,

рівними веслами,

то витязі моря,

радісні Ільвінґи.

52

Сходить на берег

п'ятнадцять дружин[368],

у Соґні ж лишилося

цілих сім тисяч,

кинули якір

при Ґніпалунді

лані прибою[369]

всі чорно-сині,

вбрані у злото;

сила-силенна

люду зібралась,

не зволікатиме

Хельґі тепер

з тінґом мечів[370]».

Хьодбродд мовив:

53

«Хай коні скачуть

до тінґу великого,

а Спорвітнір —

до Спанісхейду,

Мельнір і Мюльнір —

до Мюрквіду їдуть;

хай всякий муж

спокій полишить,

чий пломінь смерти[371]

годний разити.

54

Хьоґні покличте

і Хрінґа синів,

Атлі та Інґві,

Альва старого,

готові вони

битву почати;

Вьольсунґам буде

опір достойний».

55

Стрілись вони,

битва була там,

мечі спалахнули

близ Фрекастейна.

Завжди був Хельґі,

Хундінґа Вбивця,

в перших рядах,

де точилась борня,

ласий до битви,

втечі не відав;

мав князь міцний

духу горіх[372].

56

3 неба зійшли

діви в шоломах

князю на поміч, —

зброя бряжчала, —

мовила Сіґрун,

крилата воїтелька, —

кінь відьми жер

Хуґіна харч[373], —

57

«Слава тобі,

радуйся, княже,

Інґві нащадок[374],

і многая літа,

адже здолав ти

безстрашного вепра,

що вразив

страшного для всіх[375].

58

Конунг, тобі

належать однаково

персні черлені

й діва шляхетна;

слався ти, конунгу,

тобі володіти

Хьоґні дочкою

і Хрінґстадіром,

силою й землями.

Битву завершено».

Друга пісня про Хельґі

вбивцю Хундінга

(Пісня про Вьольсунґів давня)

Про Вьольсунґів

Конунг Сіґмунд Вьольсунґсон одружився на Боргхільд з Бралунду. Вони нарекли сина свого Хельґі на честь Хельґі, сина Хьорварда. Виховував його Хаґаль.

Хундінгом звався могутній конунг. Він правив у Хундланді. Він був великим завойовником і мав багатьох синів, яких брав у виправи. Не мир, але люта ворожнеча була між конунгами Хундінгом і Сіґмунд ом. Кожен убивав родичів іншого. Конунг Сіґмунд і його родичі звалися Вьольсунґами й Ільвінґами[376].

Хельґі вирушив до двору конунга Хундінґа, щоб усе там потай вивідати. Хемінґ, син Хундінґа, був удома. Коли Хельґі туди дістався, то зустрів хлопця-пастуха і мовив йому:

1

«Хемінґу мов ти,

що відає Хельґі,

хто в обладунках

вразив героя[377],

тож сірий вовк

уже у господі,

як Хамаля знає

його Хундінґ конунг».

Хамаль було ім'я сина Хаґаля. Конунг Хундінґ послав людей до Хаґаля знайти Хельґі, тож Хельґі не мав іншого способу врятуватися, крім як перебратися на служницю й піти до млина. Переслідувачі його не знайшли. Тоді мовив Блінд Зловорожий:

2

«Очі палають

у бранки Хаґаля;

певно, стоїть

за жорнами муж;

каміння скрегоче,

колоди тріщать. 

3

Присуд суворий

випав герою,

вождь мусить нині

молоти ячмінь;

звикла скоріше

тримати рука та

руків'я меча,

ніж молотило».

Хаґаль відгукнувся:

4

«Мало дивує

гамір гучний,

коли королівна

крутить жорно;

вона мандрувала

над хмарами в небі,

билась хоробро

подібно до вікінгів,

доки її

Хельґі не визволив;

вона є сестрою

Сіґара й Хьоґні,

тому має люті

Ільвінґів очі».

Згодом Хельґі повернувся на свій корабель. Він уразив на смерть конунга Хундінґа і став зватися Хельґі Вбивця Хундінґа. Він зупинився зі своїм військом у Брунавагарі, там на березі вони забивали худобу і їли сире м'ясо[378].

Хьоґні звався один конунг. Його дочкою була Сіґрун. Вона була валькірією і їздила небом і водою. Вона була переродженням Свави. Сіґрун під'їхала до корабля Хельґі й мовила:

5

«Чиї це човни

пристали до берега?

Де твій, звитяжцю,

дім височіє?

Чого ти чекаєш

у Брунавагарі?

Куди ти шукаєш

далі дороги?»

Хельґі мовив:

6

«Хамаля лодді

пристали до берега,

дім мій лишився

на острові Хлесей[379],

вітру чекаю

в Брунавагарі,

на схід я шукаю

далі дороги».

Сіґрун мовила:

7

«Де ти, герою,

битви будив,

де годував ти

птахів сестер Ґуннара[380]?

Де ти лати свої

кров'ю скропив?

Чому ти в шоломі

їси сире м'ясо?»

Хельґі мовив:

8

«Далі за всіх

Ільвінґа родич

рушив на захід,

ніж ти уявляєш,

ведмедів здобув я

у Брагалунді[381],

орлів годував[382]

досита лезом.

9

Сказано нині,

діво, чому

скроплені кров'ю

в нас обладунки,

чому наше м'ясо

смажене мало».

Сіґрун мовила:

10

«Про битву ти мовив,

де випало Хельґі

Хундінґа конунга

вразити на смерть.

В борні бурхливій

помста звершилась,

кров струменіла

прибоєм на лезах».

Хельґі мовив:

11

«Звідки ти знаєш,

мудрая діво,

що звершено помсту

за родичів наших?

Є тут чимало

геройських синів,

яким кортить

вкоротити наш рід».

Сіґрун мовила:

12

«Була я поблизу

від воєводи,

вчора вранці

князь загинув.

Метким я назву

Сіґмунда сина,

що в піснях смертоносних[383]

сутички славить.

13

Я тебе бачила

на довгому стругу,

там ти зробив

кривавими штевні,

й вогко-холодні

хвилі там грали;

ховатись воліє

шляхетний від мене,

та Хьоґні дочка

Хельґі впізнала».

Ґранмаром звався могутній конунг, що жив на Сваринсхауґу. Він мав багато синів: один звався Хьодбродд, інший — Гудмунд, третій — Старкад. Хьодбродд був на зібранні конунгів. Він зажадав узяти собі за дружину Сіґрун дочку Хьоґні. Коли вона про це почула, то вирушила з валькіріями небом і водою шукати Хельґі.

Хельґі тоді був на Логафйоллі й бився з Хундінґовими синами. Там він убив Альва й Ейольфа, Хйорварда й Херварда, був виснажений битвою й сів під Орлиною Брилою. Там його знайшла Сіґрун, підбігла до нього, обійняла за шию, поцілувала його і попрохала про допомогу, як про це сказано у давній пісні про Вьольсунґів:

14

Сіґрун зустріла

славного князя,

за руку Хельґі

взяла нетерпляче,

цілунки й слова

дарувала вустами

конунгу в шоломі;

її він вподобав.

15

Собі вона

покохати дозволила

серцем усім

лише сина Сіґмунда.

Сіґгрун мовила:

16

«Мене обіцяли

за Хьодбродда видати,

та іншого воїна

зріти волію;

тож я боюся

родичів гніву,

бо мого батька

я задум зламала».

17

Хьоґні дочка

ввірила душу

Хельґі єдиному,

в тому зізналася.

Хельґі мовив:

18

«Нині не бійся

гніву ти Хьоґні,

ні злої волі

родичів