Читати книгу - "Таємниця «Вогняного Ока»"

— «Копай глибше. Час — це суттєво».

— Але ж так само було написано і в першому посланні! — обурився Піт.

— Мабуть, ми ще не перебрали всіх можливих варіантів. Копати — це те саме, що докопуватись до суті. Щоб розгадати цю загадку, копати треба дуже глибоко, — узагальнив Юпітер. — А бюсти твій дідусь Гораціо використав, аби збити з пантелику чужих, які могли прочитати його листа й самі заходитись шукати рубін. Гусе, дідусь був певен, що ти здогадаєшся.

— Але я ні про що не здогадуюсь, — мовив Гус і стенув плечима, — я нічогісінько не розумію. Може, дідусь думав, що ми приїдемо разом з татом? Але ми не могли собі цього дозволити. У нас не вистачало грошей, щоб приїхати удвох, до того ж тато не міг надовго кинути роботу.

— Перечитаймо ще раз листа, — запропонував Юпітер, і Гус дістав з кишені конверта. Юп розгорнув послання, і всі схилились над ним.

«Августові Августу, моєму троюрідному внуку.

Август — твоє ім'я, «август» — твоя слава, і в «августі» твоє щастя. Нехай не зупинить тебе гора перепон, яка стоїть на твоєму шляху. Тінню твого народження позначені і початок і кінець.

Копай глибоко, сенс моїх слів — лише для тебе. Я не можу писати зрозуміліше, щоб інші не дізналися того, що належить знати тільки тобі. Він мій, я придбав його та володію ним, хоча ніколи не випробовував його злих чарів. Але п'ятдесят років уже минули, за півстоліття він очистився. Та все ж його не можна відібрати або викрасти, а можна тільки купити, отримати в подарунок або знайти.

Тому пильнуй, хоча, втім, час — це дуже суттєво. Його та свою любов я залишаю тобі.

Гораціо Август».

— Нічого нового я тут не вичитав, — фиркнув Піт.

— Скажу вам, що я теж розумію цього листа не більше, ніж раніше, — підтримав його Гус. — Тут написано, що в серпні моє щастя. Але якщо це стосується бюста одного з Августів, то що це може означати? Нині серпень і завтра мій день народження. Я народився шостого серпня, о пів на третю годину дня. Так мені розповідав тато. Але як моє щастя пов'язане з місяцем серпнем?

Юпітер кусав губи. Цього разу його дедуктивні здібності були безсилі. Він зітхнув:

— Що ж, ранок від вечора мудріший. Але погляньмо ще раз на уламки Октавіана.

Піт подав йому обидві частини розколотого бюста, і Юпітер уважно оглянув отвір, де була захована дерев'яна шкатулка.

— Так, я мав рацію, — сказав він, — отвір у бюсті було зроблено не тоді, як заливали свіжим гіпсом, а значно раніше. Я подумав, що цей отвір зробили, щоб дістати з бюста «Вогняне Око» та переховати в надійніше місце. Певно, містер Август вирішив, що бюст — не досить надійний сховок для такої коштовності.

Інші хлопці мовчали. Вони не мали що додати до Юпітерових слів.

— Гаразд, — по тривалій паузі мовив Перший Детектив, — певно, піти додому і підкріпитись — це найрозумніше, що ми можемо зараз зробити. Я несподівано відчув, що помираю від голоду. Може, завтра спаде на думку щось нове.

Боб попрощався з приятелями й поїхав велосипедом додому. Після вечері він сів записати події, які трапились цього дня, доки вони були ще свіжі в пам'яті. Він саме описував відвідини Юпітером, Гусом та Пітом старого будинку Гораціо Августа, коли подумав, що місце, де стоїть цей будинок, називається якось незвично — Часовий каньйон. Звісно, назви бувають дуже дивні, але…

— Тату, ти чув коли-небудь про місцину, що називається Часовий каньйон, це на північ від Голлівуда? — запитав він батька. — Трохи дивна назва.

Тато відірвався від книги.

— Часовий каньйон? — перепитав він. — Гм-м-м, щось мені це нагадує. Поглянемо в атласі. — Він підійшов до книжкової шафи і дістав великого атласа Каліфорнії.

— Отже, Часовий каньйон, — повторив він, гортаючи сторінки. — Поглянемо, ага, є такий, послухай-но: «Невеликий безлюдний і важкодоступний каньйон на північ від Голлівуда. Первісна назва — каньйон Сонячного Часу, її походження пояснюється тим, Що під певним кутом шпиль одного з пагорбів довкола каньйону нагадує гномон сонячного годинника», а гномон, Бобе, це вертикальна частина сонячного годинника, тінь від якої падає на горизонтальний циферблат. Каньйон Сонячного Часу надто довга назва, тому його почали називати лаконічніше — Часовий каньйон.

— Спасибі, тату, — подякував Боб.

Він знову взявся за свої записи, але раптом подумав, може, варто розповісти Юпітерові про те, що він довідався. Хоча нібито нічого важливого в цій інформації не було, але судити про те — Юпітерові. І Боб вирішив зателефонувати Джонсам. Коли Юпітер підійшов до телефону. Боб йому все розказав. На тому кінці дроту довго мовчали, а потім Боб почув, як Юпітер тихо зойкнув.

— Бобе, — озвався Юпітер, ледве тамуючи хвилювання, — я знайшов. Я знайшов ключа до розгадки.

— Якого ключа? — перепитав Боб, він напружено намагався розгадати хід Юпітерових думок.

— Саме той ключ, якого мені бракувало. Бобе, ти завтра працюєш у бібліотеці, чи не так? От і добре, а після обіду приходь сюди. Скажімо, на першу годину. У мене вже все буде готове.

— Готове до чого? — поцікавився Боб, але Юп уже поклав слухавку.

Нічого не зрозумівши, Боб повернувся до своїх записів. Коли в тому, що він розказав, і був якийсь ключ, то він уявлення не мав, що можна тим ключем відімкнути.

З такими думками він і заснув, а наступного ранку, працюючи в бібліотеці, не припиняв роздумувати, що ж цього разу вигадає Юп.

Коли з'явився на складі Джонса, все ще продовжував мучитися від незнання. Там на нього вже чекали Юпітер, Піт і Гус. Вантажівка теж була готова до виїзду, Конрад і Ганс сиділи в кабіні. У кузові лежали два заступи і рядно, щоб хлопцям було на чому сидіти. Юпітер тримав у руках фотоапарат.

— Власне, куди ми їдемо? — запитав Боб, коли вантажівка, підстрибуючи на вибоях, виїхала за браму.

— Я теж би не відмовився дізнатися, — підтримав його Піт. — Юпе, що в тебе на думці? Чому ти не поділишся з нами своїми планами, ми ж бо одне пошукове агентство.

— Ми вирушаємо перевірити повідомлення, яке Гус одержав від Гораціо Августа, — оголосив Юпітер, він був дуже задоволений собою. — Ганс та Конрад їдуть з нами як охоронці. В їхній присутності ніхто не наважиться на нас напасти.

— Та годі, досить нам голови морочити, — розізлився Піт, — поясни до пуття, що ж діється.

— Ну гаразд. Боб підказав мені ключ