read-books.club » Дитячі книги » Таємниця «Вогняного Ока» 📚 - Українською

Читати книгу - "Таємниця «Вогняного Ока»"

102
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Таємниця «Вогняного Ока»" автора Роберт Артур. Жанр книги: Дитячі книги. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Таємниця «Вогняного Ока»» була написана автором - Роберт Артур, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Дитячі книги".
Поділитися книгою "Таємниця «Вогняного Ока»" в соціальних мережах: 

АЛЬФРЕД ХІЧКОК ЗНАЙОМИТЬ:
Привіт! Охоче познайомлю вас, друзі, з трійцею моїх юних приятелів — Юпітером Джонсом, Бобом Ендрюсом та Пітом Креншоу, які називають себе «Три Агенти». Їхній девіз — «Розплутаємо будь-яку справу!»
Юпітер Джонс славиться надзвичайною спостережливістю та кмітливістю. Піт Креншоу — найдужчий у цій трійці. Боб Ендрюс має нахил до наукових досліджень, вони йому вдаються. Разом вони — чудовий гурт.
Мешкають приятелі в містечку Рокі-Біч, в Каліфорнії, неподалік славетного Голлівуду. Свій штаб вони влаштували у складі різного брухту, який належить тітоньці та дядькові Юпітера — Матильді й Титусу Джонсам.
От ми й познайомились. А тепер — пригода починається!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 ... 28
Перейти на сторінку:

Роберт Артур

ТАЄМНИЦЯ «ВОГНЯНОГО ОКА»

Детективна повість

©

  http://kompas.co.ua  — україномовна пригодницька література

З англійської.

АГЕНТІВ КЛИЧУТЬ НА ДОПОМОГУ

На Джонсовому складі кипіла робота. Матильда Джонс керувала своїм небожем Юпітером і його приятелями Бобом та Пітом. Вона сиділа в садовому фотелі з кованого чавуну біля охайного вагончика своєї контори й орлиним поглядом стежила за хлопцями. А ті розвантажували велику машину з усілякими дивовижами, які Титус Джонс придбав під час останньої поїздки околицями.

— Юпітере! — гукнула тітонька. — Обережніше з цими статуями на кузові! Несіть, дітки, їх сюди та поставте рядком на цьому столі, хочеться їх краще роздивитись.

Вона мала на увазі скульптури видатних людей, акуратно складені на парусині в кузові вантажівки. Якщо бути точним, то це були не статуї, а погруддя, десь уполовину менші від натуральної величини, це були тільки голови та плечі. Такі погруддя подекуди можна побачити в музеях чи бібліотеках.

Юпітер, Боб та Піт вилізли на вантажівку й заходились роздивлятися скульптури. Хлопці сумнівались, що вони впадуть в око покупцям. Усіх погрудь було тринадцять. Від куряви, яка не один рік опускалась на їхню поверхню, вони стали досить сірими. На підставках темніли вирізьблені імена.

— «Юлій Цезар», «Октавіан», «Данте», «Гомер», «Френсіс Бекон», «Шекспір», — прочитав Юпітер кілька надписів. — О, та це все великі люди!

— «Август Дужий». — прочитав Боб. — Не чув про такого.

— Як і про Бісмарка чи Лютера, — додав Піт і показав на погруддя з дуже суворими лицями.

— Але вже напевне ви чули про королеву Вікторію, — зауважив Юпітер, — а також про Вашінгтона, Франкліна та Лінкольна.

— Ще б пак, — озвався Піт, — що ж, почнемо хіба з Вашінгтона. Ой, який тяжкий!

— Пильнуй, Піте, — застерегла його місіс Джонс, — це дуже коштовна скульптура. Я збираюсь її продати за п'ять доларів.

— Я стрибну на землю, а ти мені її подаси, — сказав Юпітер.

Піт став у кузові навколішки й обережно опустив погруддя Вашінгтона на руки Юпітерові. Юп міцно обхопив скульптуру і, задкуючи, рушив до столу. Він обережно опустив на стола погруддя першого президента США й витер піт з чола.

— Тітонько Матильдо, — сказав він, — чи не почекати нам на Ганса та Конрада, щоб вони розвантажили ці погруддя, бо ми з Пітом, чого доброго, ще впустимо їх.

— Справді, — згодилася тітка, яка пильно стежила за^ хлопцями. — Плакали тоді мої п'ять доларів. Гаразд, Юпітере, поки що ви вільні. Можете влаштувати зібрання свого клубу або ще чимось займіться.

Річ у тому, що Боб, Піт та Юп зорганізували клуб розгадувачів головоломок, який згодом перетворився на штаб детективів з назвою «Три Агенти». Та місіс Джонс не відала, що хоча хлопці продовжували розгадувати різні ребуси й час від часу посилали свої відповіді на конкурси, тепер їх цікавили тільки справжні таємниці, ті, які трапляються в реальному житті.

Місіс Джонс знала, що Юпітер має власну майстерню з усякими інструментами й навіть друкарським верстатом у закутку подвір'я. Купа будівельних матеріалів ховала її від сторонніх очей. Але тітонька не знала, що поруч з майстернею хлопці обладнали штаб Трьох Детективів.

Штаб був у старому будиночку-автофургоні, якого Титусу Джонсу не вдалося продати через те, що фургон надто постраждав від аварії. Тож Титус віддав його Юпітерові, аби тому було де збиратися з приятелями. Цього року хлопці з допомогою Ганса та Конрада, двох білявих німців, які працювали на складі, збудували навколо фургона справжнісіньку барикаду з обрізків дощок та різного брухту. Фургона тепер зовсім не було видно з подвір'я, а пробиратися до штабу доводилось лише потайними ходами.

У фургоні розмістився маленький кабінет з письмовим столом, телефоном, магнітофоном та іншими необхідними пристроями, а по сусідству обладнали лабораторію й темну комірку для проявлення фотоплівок та друкування фотографій. Майже все це обладнання дісталось Титусові поламаним, Юпітер з друзями старанно його відремонтували та поновили.

Хлопці вже зібралися йти до свого штабу, коли на подвір'я в'їхала ще одна вантажівка, трохи менша. За кермом був Конрад, а поруч з ним сидів Титус Джонс, коротун з величезними вусами, чи не довшими від нього самого. Конрадів брат Ганс сидів у кузові.

Вантажівка загальмувала, й Титус стрибнув на землю. Хлопці побачили, що на кузові лежала ціла купа дивних предметів, власне, кравецьких «бовванів». Кожен з них — це такий собі металевий каркас, обіпнутий чорною тканиною; формою вони нагадували жіночу фігуру, але без голови та з металевою підставкою замість ніг. Раніше таких «бовванів» тримала майже кожна родина, господині їх використовували, у коли шили собі сукні. Але сьогодні мало кому вони були потрібні.

Місіс Джонс підскочила і вхопилась за голову:

— Титусе Джонсе, де твій розум? Як, скажи мені заради всіх святих, збираєшся ти продати цілу вантажівку таких бовванів?

— Та вже до чогось їх прилаштуємо, — Титус нітрохи не знітився. Він був нетиповим лахмітником, адже скуповував не те, що можна було легко продати, а те, що йому подобалося. Втім, як не дивно, йому вдавалося збути все придбане, до того ж з непоганим прибутком.

— Ну ж бо, Юпітере, пометикуй, на що може пригодитися старий кравецький бовван, — звелів дядечко.

— Із нього, — не роздумуючи, вигукнув Юпітер, — може бути добра мішень для стрільби з лука.

— М-г-м, — розважливо мгикнув Титус, — непогано, непогано. Для початку не зле! О, бачу, ви вже почали розвантажувати мою чудову колекцію гіпсових погрудь. Високохудожнє, скажу я вам, придбання.

— А я спочатку не могла зрозуміти, навіщо ти їх придбав, — мовила Матильда, — тепер, здається, знаю, як їх продати, — це садові прикраси. Вони матимуть розкішний вигляд у саду, на невеличких колонах, поміж квітів та кущів.

— Я завше вірив у тебе, Матильдо! — вигукнув дядечко. — Саме так! Гансе, Конраде, швидше їх розвантажуйте і пильнуйте, аби не розбити!

Він влаштувався в тіні, дістав люльку й задимів, а Ганс та Конрад заходилися розвантажувати погруддя.

— Ці голови, — почав розповідати Титус, — я віднайшов у старому будинку, в каньйоні за пагорбами. Господар будинку помер. Меблі та килими продали до моєї появи — так прикро! Нічого не залишилось, окрім різного мотлоху, який нікому не потрібний, — ці погруддя, якісь книги, сонячний годинник, меблі для саду. От я їх і купив.

Він замовк, лише димів люлькою. Юпітер, Піт та Боб скористались нагодою, щоб непомітно зникнути. За хвилину

1 2 ... 28
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Таємниця «Вогняного Ока»», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Таємниця «Вогняного Ока»"