Читати книгу - "Орда з мороку, Катя Губська"

Знаки на шиї мороку

Тиша повільно огортала Безмовну Затоку після відлуння бою. Туман розсіявся, оголивши уламки скель, обвуглені залишки магії й сліди, що лишив Марел’Кур, перш ніж зник у глибинах.

На кам’яній терасі, де відбулася зустріч, Ейрін стояв мовчки, ніби ще дослухаючись до того, що не було вимовлено. Позаду нього зібралися Кайла, Джейн, Картан і Ранмар. Їхні постаті відкидали довгі тіні на потрісканий камінь.

— Він повернеться, — прорік Ейрін. — І цього разу не лише словами. Ми повинні знати, чого він прагне.

— Він хоче Перлину, — промовила Кайла. — Але не просто як силу. Він хоче зламати її волю. Підкорити її.

— Він вірить, що вона обере його, — додала Джейн. — Та він не розуміє, що Перлина — не інструмент.

Картан нахилився, підняв уламок чорного каменю — залишок розбитої ілюзії Марел’Кура.

— Він говорив, наче колись знав істину, а тепер шукає спосіб повернути її через темряву. Небезпечна одержимість.

Ранмар замислено поклав руку на шаблю.

— Колись я чув одну історію, — сказав він повільно. — Про воїна, що з’явився з туманів і керував силами Орди, не підкоряючись жодному з них. У переказі згадували дивний амулет на його шиї — срібний обруч із вставкою з темного кристалу. Мовляв, саме він тримав навколо того чоловіка тінь і безумство, наче захист або в’язницю.

— Той амулет… — прошепотіла Кайла. — Я щось відчула. Коли ми стояли поряд, коли він простягав руку — там, на його шиї… Я відчула щось давнє. Щось, що говорило мовою Перлини.

Ейрін звів брову, тривожно.

— Ти думаєш, що цей амулет — частина того, що ми шукаємо?

— Або ключ до розуміння, — відповіла вона. — Якщо він справді був колись Творцем, як казав, — значить, цей артефакт може містити пам’ять. І, можливо, його слабкість.

— Якщо він був Творцем, — втрутилась Джейн, — значить, може і загинути як один із них.

Ранмар кивнув.

— Але не раніше, ніж ми дізнаємось більше. Амулет може бути джерелом його захисту. І, можливо… зв’язком із кимось більшим. З тим, кого він називає своїм хазяїном.

— На’Ворел, — тихо промовив Ейрін. — Якщо цей зв’язок і справді існує, ми можемо його обірвати. Але лише якщо отримаємо амулет.

Кайла підняла погляд до моря.

— Це буде небезпечно. Якщо ми спробуємо вирвати артефакт, він відчує. І більше не говоритиме словами.

— Тоді готуймося, — промовив Ейрін. — Ми знайдемо його. Ми заберемо амулет. І цього разу — не відступимо.

Під їхніми ногами море починало легке тремтіння. Десь на обрії ледь помітно коливались хвилі — не від вітру, а від того, що вже пробудилося.

На «Сріблястому Вороні» здійняли вітрила. Новий шлях відкривався перед ними — до джерела темряви, до артефакту, що може змінити усе.