read-books.club » Фентезі » Темна вежа. Темна вежа VII 📚 - Українською

Читати книгу - "Темна вежа. Темна вежа VII"

368
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Темна вежа. Темна вежа VII" автора Стівен Кінг. Жанр книги: Фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 228 229 230 ... 240
Перейти на сторінку:
що більше ніколи її не відчуватиме. Але дарма — все одно відтоді, як до неї дісталися омаромонстри, особливої користі з неї не було.

А троянда співала: «Так, Роланде, так — рука до тебе повернеться. Ти знову будеш цілий. Оновлення настане. Лишень прийди».

Патрік вирвав з троянди пелюстку, прицінився, відтак висмикнув другу. Обидві пелюстки він поклав собі до рота. І одразу ж його обличчя розслабилося в особливому екстазі.

Роланду навіть стало цікаво, які ті пелюстки були на смак. Небо над головою темніло. Тінь піраміди, раніше схована за каменями, тепер простягалася майже до дороги. Коли кінчик її тіні торкнеться шляху, що привів його сюди, Роланд встане й піде, незважаючи на те, триматиме Багряний Король підступи до Вежі чи ні.

— ЩО ТИ РОБИШ? І-І-І-І-І-І-І-І! ЯКІ ДИЯВОЛЬСЬКІ ПЛАНИ ПЛЕТЕШ ТИ У ГОЛОВІ Й СЕРЦІ?

«Хто б казав про диявольські плани», — подумав Роланд. Витяг годинника й підняв кришку. Стрілки під склом поспішали назад: від п’ятої години до четвертої, від четвертої до третьої, від третьої до другої, від другої до першої, а від першої — до півночі.

— Патріку, швидше. Якнайшвидше, благаю, бо мій час майже вичерпався.

Патрік підставив складену ківшиком долоню до рота і виплюнув червоне місиво барви щойно пролитої крові. Такого кольору була мантія в Багряного Короля. І точнісінько такого кольору були його божевільні очі.

У кар’єрі Патріка-художника насувався переломний момент: він мав уперше в житті застосувати фарбу. Він хотів було вмочити у червінь кінчик вказівного пальця, та потім завагався. Тієї ж миті Роландом опанувала дивна впевненість: шпичаки тих троянд кололися лише тоді, коли їхнє коріння ще міцно поєднувалося з Мім, Матір’ю-Землею. Якби він наполіг на своєму й Патрік зірвав троянду, ті талановиті руки були б зараз покраяні до кісток і цілковито безпорадні.

«Отже, ка, — подумав стрілець. — Навіть тут, у Прикінцевому св…»

Та не встиг він додумати до кінця, як Патрік узяв його за праву руку й уп’явся в неї поглядом ворожки. Зачерпнув трохи крові, що квітнула на долоні, й змішав її зі своєю трояндовою фарбою. І лише тоді обережно підчепив краплину суміші другим пальцем правої руки. Опустив палець до малюнка… повагався… глянув на Роланда. Той кивнув, і Патрік відповів кивком, серйозно, як хірург, що збирається зробити перший розріз у небезпечній операції, а тоді приклав палець до малюнка. Кінчик торкнувся паперу делікатно, як дзьобик колібрі опускається в квітку. Забарвив ліве око Багряного Короля й піднявся. Патрік схилив голову набік, дивлячись на справу рук своїх із захватом, якого Роланд ще ніколи за все своє довге мандрівне життя не бачив на жодному обличчі. Здавалося, що хлопець — пророк із клану манні, котрий за двадцять років очікування в пустелі нарешті удостоївся честі побачити мигцем обличчя Ґана.

А потім розплився в широчезній сонячній усмішці.

І одразу ж надійшла відповідь з Темної вежі, дуже приємна — для Роланда принаймні. Стариган, ув’язнений на балконі, заволав від болю.

— ЩО ТИ РОБИШ? І-І-І-І-І-І-І-І-І-І-І-І-І-І-І! ПРИПИНИ! ПЕЧЕ! ПЕЧЕЕЕЕ! І-І-І-І-І-І-І-І-І-І-І-І-І-І-І-І-І-І-І-І-І-І!

— Закінчуй друге око, — звелів Роланд. — Швидко! Заради твого життя і мого!

Тим самим делікатним доторком пальця Патрік забарвив друге око. Тепер на чорно-білому малюнку червоніли два блискучі ока, намальовані фарбою, що постала з трояндової олії й крові Ельда. Очі, що горіли пекельним вогнем.

Портрет був готовий.

Нарешті Роланд витяг гумку і простягнув її Патрікові.

— Зітри його. Зроби так, щоб той лихий гоб зник із цього та решти світів. Зроби так, щоб він щез назавше.

Одинадцять

Сумнівів у тому, чи вийде щось із цього задуму, не лишалося. З тієї самої миті, як Патрік уперше торкнувся гумкою свого малюнка (так вийшло, що до завитка волосся в носі), Багряний Король закричав зі свого балконного редуту від болі й жаху. І розуміння.

Патрік вагався і глянув на Роланда, шукаючи підтвердження. Стрілець кивнув.

— Так, Патріку. Його час настав, і ти станеш його катом. Починай.

Старий Король шпурнув ще чотири сничі, а Роланд спокійно та методично зняв їх у повітрі. Після того Червоний вже більше нічого не кидав — бо не мав рук, щоб ними жбурляти. Його верески переросли в белькотливе завивання, яке завжди стоятиме у Роланда у вухах.

Німий хлопчина стер повний чуттєвий рот з пінної бороди, і крики спершу стали притлумленими, а потім врешті затихли. Врешті-решт Патріку вдалося стерти все, крім очей: їх гумка не брала. Патрік тер їх, аж поки від шматочка рожевої гуми (що колись була насадкою на олівці з упаковки, купленої в Норвічі, штат Коннектикут у «Вулворті» на шкільному базарі в серпні 1958 року) не залишилася крихта, яку хлопець навіть не міг втримати довгими брудними нігтями. Тож, викинувши її, Патрік показав стрільцеві, що залишилося: дві лихі налиті кров’ю сфери, що плавали на папері за чверть аркуша від горішнього краю.

Решта тіла зникла.

Дванадцять

Кінчик тіні піраміди торкнувся дороги. Небо на заході змінилося: відтінок помаранчевого жнив’яного багаття поступився барві крові, яку Роланд з дитинства бачив у своїх снах.

І коли це сталося, поклик Вежі посилився вдвічі, а потім утричі. Роланд відчув, як вона простягає до нього невидимі руки й захоплює його. Година його призначення пробила.

Утім, був ще хлопець. Цей самотній хлопчина без друзів. Роланд не міг покинути його помирати тут, у Прикінцевому світі, якщо міг цьому зарадити. Спокута гріхів його не цікавила, проте порятунок Патріка міг би стати непоганою спокутою за всі ті вбивства й зради, які зрештою таки привели його до Темної вежі. Сім’я Роланда спочивала в могилах, його позашлюбний син був останнім. А тепер рід Ельда і Вежа поєднаються.

Але спершу (чи то пак востаннє) ця справа.

— Патріку, послухай мене. — Він узяв хлопця за плечі цілою лівою рукою і скаліченою правою. — Якщо хочеш дожити до того часу, коли напишеш усі ті картини, що їх ка приберегло для твого майбутнього, не перебивай мене: жодних питань і прохань повторити.

Хлопець дивився на нього великими очима, притихлий у червоному призахідному світлі. А пісня Вежі напливала на них звідусіль потужним криком, у якому не було жодних слів, крім «комала».

— Повертайся на дорогу. Збери всі цілі бляшанки. Цього має вистачити, щоб ти не голодував. Іди назад тим шляхом, яким ми сюди прийшли. З дороги не сходь. Ти не пропадеш.

Патрік кивнув, показуючи, що чудово все зрозумів. Роланд побачив, що він вірить, і це було добре. Віра захистить його ліпше од револьвера, навіть того, що з сандаловим

1 ... 228 229 230 ... 240
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Темна вежа. Темна вежа VII», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Темна вежа. Темна вежа VII"