read-books.club » Фентезі » Руйнуючи долі, Стів Маккартер 📚 - Українською

Читати книгу - "Руйнуючи долі, Стів Маккартер "

8
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Руйнуючи долі" автора Стів Маккартер. Жанр книги: Фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 227 228 229 ... 259
Перейти на сторінку:

Ейр майже пробилася до руїн. Це не так і важко було зробити. Більшість амаліонів із цієї групи вони вбили. Ті, що залишилися, перебували між двома вогнями. Химерниця випускала стріли і їм доводилося весь час тримати її в полі зору, Оррмарин нападав з того ж боку. Ще розлючений чемпіон, з яким, зважаючи на все, цій групі раніше не доводилося зустрічатися. І сама Ейр. Тож через ріденьку побудову синьопиких можна було пробратися без проблем. Вона вже стояла біля підніжжя руїн, з яких Естель намагалася вбити захищених від її смертельних стріл амаліонів. А ось коли на Ейр помчав луксор, то сабазадонкі знадобилося закликати все своє самовладання, щоб обдумати усі можливі варіанти своїх дій. І жодних думок, окрім тих, що твердили про втечу, у неї не виникало. Рівна місцевість, від луксора ніде не сховатися. Ця тварина може швидко рухатися, якщо захоче. Вона приготувалася припасти до землі і спробувати поранити його лапу, щоб він став не таким рухливим. Тоді вона матиме хоч якісь шанси шанси. Секунда і бажаний момент настав. Ейр виставила меч у потрібному положенні. Раптом луксор змістився з наміченою траєкторієї. Чемпіон врізався в нього всією своєю не маленькою вагою, зміщуючи убік. Обидві громадини пролетіли за сантиметр від сабазадонки і завалилися на землю. Ейр одразу ж застрибнула на одного з них і почала бити луксора в життєво важливі зони, до яких могла дістати. Спершу шия. Три швидкі уколи. Потім груди. Голову вона навряд чи пробила б. Чемпіон під нею теж тицяв своїми мечами поваленого звіра.

Румадеу відчував дивні почуття. Дуже дивні. Якась дивовижна зміна в організмі. Амаліони, відійшовши від початкового шоку, намагалися на них накинутися, поки їх вороги були зайняті боєм із луксором. Ейр почала захищати Румадеу, що все ще лежав на землі. Але зрозуміла, що це буде складно. Чорні хустки закривали обличчя амаліонів. Спеціальні загони. Добре підготовлені воїни. Їй доводилося з такими стикатися раніше. Лише кілька секунд їм знадобилося, щоб відтіснити її. На плечі в неї вже зяяла рана. Дві пари амаліонів подавали один одному знаки, про які вона, на щастя, знала. Це трохи допомогло їй вижити. Де чемпіон? Ейр миттю глянула на нього. Той не міг підвестися. Однією рукою він відбивався від амаліонів, іншу тримав у лапах помираючий луксор. Ейр ніяк не могла допомогти. Чемпіон люто бився лівою рукою, не даючи наблизитися до себе амаліонам. І ті сильно насідали на нього, своєю чергою, не даючи часу вивільнити йому праву руку. Хтось із амаліонів пожертвував собою, щоб знерухомити робочу руку Румадеу. Він підставився під меч і схопився за нього обома руками, коли той увійшов йому в живіт. Румадеу напружився. Ще один амаліон схопився за руку чемпіона. Його ніби розривали на частини. З одного боку луксор все ще тягнув ліву руку, з іншого амаліони тягли праву. Двоє синьопиких уже направили мечі до його грудей. Ейр застигла на секунду, не в силах відірвати погляд від чемпіона. Вона не могла нічого вдіяти, щоб урятувати його.

І тут обидва мечі амаліонів досягли грудей Румадеу.

Бум!

Нічого не трапилося.

Амаліони зупинилися, потім спробували ще й ще вколоти чемпіона. Луксор нарешті віддав дух. Чемпіон звільнив праву руку і одним замахом перерубав двох амаліонів, що тицяли в нього мечами. Після іншого замаху і його ліва рука стала вільною. Чемпіон кинувся у бік Ейр. Удвох вони швидко покінчили з елітними амаліонами. Інші нападати остерігалися, ховаючись від стріл Химерниці, що не переставала вбивати їх побратимів.

- Там вузька доріжка, з того боку. - Ейр побігла вперед. - Спускайся! - крикнула вона Ревіаль.

Естель випустила ще кілька залпів синіх стріл, вражаючи амаліонів, поки абсолютно всі краплі в неї з зап'ястя не перетворилися на стріли. Вона швидко збігла вниз і припустила за сабазадонкою. Чемпіон та Оррмарин теж швидко відступали. Амаліони розгубилися. Їх залишилося не так і багато, щоб спробувати розбити загін захисників, що раптово на їх очах збільшився і зміцнів. Більшість їх ще зайнята обходом болота. Ще ця Химерниця. Звідки вона взагалі взялася? Звичайно, на них були одягнені чорні лати з частинками Аста і деякі мали такі ж щити, але відкрите обличчя і шия давали чудові шанси вмілій Химерниці їх вбити. І вона не гребувала стріляти навіть у ноги. Тепер амаліони чекали на свою другу групу, щоб разом напасти. Люди ж відступали.

Оррмарин біг за Естель, у якої очі горіли яскраво синім вогнем. Він зрівнявся з нею, залишивши позаду чемпіона.

- Ейр! Ейр!

- Що?

- Я їх пущу по своєму сліду. - кричав Оррмарин. - Ховайтеся.

Сабазадонка зменшила хід.

- Ми триматимемося разом.

- Ні. Разом ми лише помремо. Їх багато, вони нас візьму в кільце, тоді ми самі втопимося в болотах, тікаючи, куди очі дивляться. Вже майже ніч. Вночі їм буде простіше.

З цим не посперечаєшся.

- Що ти пропонуєш? - спитала Ейр, все ще не зупиняючись і на бігу відводячи рукою гілки, що так і хотіли потрапити їй в обличчя.

- Стрибніть у болото. Сховайтесь. Я поведу їх у інший бік і спробую обдурити. Ви матимете шанс.

Ейр миттю помізкувала, до чого це може призвести. Шанс справді у них з'явиться. Втрата Оррмарина з погляду оборонної спроможності групи не сильно позначиться них. Чемпіон, Химерниця та сабазадонка. Людина тут не сильно впливала на погоду. Значить, вони практично нічого не втратять, натомість здобудуть шанс на порятунок.

- Добре. За мною. - наказала Ейр.

Вона ще трохи пробігла, підшукуючи таке місце, де гілки дерев схиляються до цієї туманної смердючої рідини. Їх так буде гірше видно. І в разі потреби можна схопитися за гілки, якщо трясовина почне їх затягувати. Звичайно, це виглядало дуже ризикованим заходом. Якщо їх учують, то вони стануть легкою здобиччю. За кілька десятків кроків Ейр побачила відповідне місце. Зістрибнула у воду і поринула у смердючу жижу з головою. Виринула і сяк-так підлізла під гілки. Оррмарин біг далі з усіх ніг. Чемпіон і Естель без роздумів стрибнули за сабазадонкою. Кожен намагався увійти в болото так, щоби видати менше шуму.

1 ... 227 228 229 ... 259
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Руйнуючи долі, Стів Маккартер », після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Руйнуючи долі, Стів Маккартер "