Читати книгу - "Руйнуючи долі, Стів Маккартер "
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
- Ще не час? - крізь зуби прошипів чемпіон.
- Ні. - важко дихаючи, відповіла сабазадонка. - Треба їх зупинити. - загарчала дівчина, прискорившись і вихором налетівши на найближчих ворогів.
- Гаразд. - як зміг вигукнув Румадеу.
Чемпіон напружився. Кожен воїн має свій арсенал найулюбленіших і найнебезпечніших, на його думку, прийомів. Настав час їх застосувати. Румадеу загарчав і перейшов у наступ. Він вклинився в лави ворога так швидко і несподівано для них, що кілька амаліонів впали мертво на землю, навіть не встигнувши зрозуміти, як слід захищатися проти цього величезного воїна. Чемпіон улучив момент, щоб зачепити парочку амаліонів і з боку Ейр. Сабазадонка, миттєво відчувши момент, теж кинулася в атаку. Румадеу бачив, як її техніка кардинально змінилася. Миттєво. Вона перейшла у зовсім близький бій проти супротивника і тепер рухи її стали схожі на укуси змії. Короткі, швидкі. І смертельні. Практично без ударів, що рубають. Одні уколи. Дивовижна майстерність володіння собою, своїм тілом, своїм мечем. За її боєм можна спостерігати із захватом. Вона доволі цікаво і неочікувано вкладала вагу у свій кожен удар. Один з амаліонів встиг підставити щит і все одно її укол змусив синьопикого втратити рівновагу і звалитися у воду. Румадеу посміхнувся, роблячи оберт навколо себе в гущавині ворогів. Його два мечі промчали з величезною швидкістю, і він розчистив собі місце для подальшої оборони. Ейр невдовзі вирівняла лінію з ним. А ця сабазадонка встигала за самим чемпіоном!? Румадеу був дуже здивований, можна сказати, вражений. Амаліони різко зупинилися і перестали нападати, трохи позадкувавши і звільняючи простір між ними і двома несамовитими ворогами. Вони побудували свої порядки щільніше, прикриваючись щитами. Короткий перепочинок для чемпіона та сабазадонки – саме те, що їм і було потрібно. Ейр швидко кинула погляд на чемпіона, оцінюючи ступінь тяжкості його поранень. Румадеу з цією ж метою оглянув Ейр. Очима вони не зустрілися. Не було потреби. Серйозних видимих ран не було помітно ні на поверхні тіла, ні по поставі та способі тримати меч. Обидва задоволено перевели погляди на своїх ворогів.
Зараз відбудеться чергова спроба ворога продавити їхню оборону. Ейр ногою вперлася в каміння. Вона подивилась під ноги. Декілька каменів. Амаліони різко накотили. Дівчина відбивала атаки ворога, уперши носок правої ноги в такий невеликий камінь. Його можна підчепити і жбурнути у разі потреби. Дівчина звернула увагу, що чемпіон опинився ближче до неї, ніж того вимагала ситуація. З одного боку – це добре. Але тепер воїн навряд чи міг обороняти далекий край вузького проходу, де вони билися. Один з амаліонів, зрозумівши це, по найдальшому його краю обходив Румадеу.
- Ти близько! - крикнула крізь зуби Ейр.
Чемпіон трохи змістився вліво. Амаліон уже був готовий напасти за його спиною. Настав момент. Ейр згрупувалася, щоб кинути камінь. Ляскіт змусив Румадеу обернутися із занесеним мечем. Амаліон тримався однією рукою за розбиту голову, крізь його пальці сочилася блакитна кров. Чемпіон одним махом відтяв йому і руку, і голову. Знову вступив у бій із тими, що нападали попереду. Шалений смертельний бій тривав ще кілька секунд. Чемпіон розумів, що їм не можна відступати, як би важко не довелося. Він точно був упевнений, що Ейр щось задумала, і її план вимагав стояти на одному місці намертво. Чого б це не коштувало. Синьопикі знову відсахнулися. Знову перебудувалися. Нападати тепер не поспішали. І дали час захисникам перепочити. Скільки вони із сабазадонкою так ще протягнуть? Він не звик скаржитися, але сили не нескінченні.
Попереду амаліони почали розділятися. Велика група відділилася ліворуч від основної маси амаліонів у спробі обійти двох непоступливих ворогів із тилу. Румадеу кинув швидкий погляд на Ейр. Амаліони рухалися тією дорогою, про яку він говорив дівчині ще перед боєм. Треба було відступати, щоб раніше за них прийти на роздоріжжя. І уникнути оточення. Сабазадонка залишилася стояти на місці, не зводячи очей з тих ворогів, що стояли зі щитами за три метри від них. Амаліони попереду них не поспішали нападати. Вмирати не хотів ніхто. Їх можна зрозуміти. Вони чекали, доки їхні бійці обійдуть цих воїнів з тилу. Румадеу знову глянув на Ейр. Що вона задумала? Синьопикі ліворуч від них уже обминали озеро. Скільки у них залишилося часу до повного оточення? Очевидно, Ейр вважала, що багато. Залишалося тільки довіритися Ейр. Амаліони зліва швидко знайшли стежку. Вони вже почали перетинати болото.
- Ти ще не забув, як командою треба діяти? - запитала Ейр. - Естель! - голосно закричала дівчина.
Сабазадонка одразу рвонула в атаку і накинулася на першого ворога, ногою підбивши йому щит угору і увігнавши меч прямо в серце. Румадеу моментально кинувся за нею вперед. Але він біг не просто перед собою. А в той пролом, що зробила Ейр. Він ураганом заскочив усередину ладу амаліонів. І на мить усміхнувся, розпізнавши в їхніх очах страх. Вони вже знали, що помруть. І знали, що нічого не зможуть вдіяти проти розлюченого смертоносного чемпіона. Декілька кругових рухів.
- До руїн! - скомандувала Ейр.
У цей момент одразу кілька синіх яскравих стріл вилетіли з вершини старої зруйнованої будівлі і осяяли собою темну ніч. Два амаліони закричали. Ейр і Румадеу перейшли у божевільну атаку, змітаючи вже не такі стрункі і зовсім не численні лави ворога. Тим більше, що багато амаліонів обернулися, зустрічаючи нову загрозу в особі Химерниці. Оррмарин з криком напав на них біля підніжжя руїн. Чемпіон швидко прорубав собі шлях. Він озирнувся. Як і очікувалося, Ейр уже стояла поряд, витягаючи меч із чергового поваленого амаліону. Загін майже возз'єднався.
- І займися цим. - кинула сабазадонка.
Чемпіон насупився, але, почувши різке гучне ревіння, вилаявся. Луксори. Ось що це за два великі воїни у лавах амаліонів. Один із них зараз розштовхував синьопиких своїми лапами. Румадеу зітхнув. Звісно, луксор представляв для нього небезпеку лише в одному разі — якщо звір застане його зненацька, і він пропустить удар його могутньої лапи. Але не помітити такого гіганта було б складно. Навіть у вечірніх сутінках. Сині стріли пролітали над головами спантеличених амаліонів. Чемпіон рвонувся до луксора, відганяючи амаліонів. Через мить вони вже стали один навпроти одного. Луксор завив, підвівшись на двох лапах. Звір напав, розмахнувшись лапою. Румадеу на його замах відповів двома своїми. Зустрічні замахи. Тільки ось у чемпіона в руках міцно сиділи два мечі. І він перерубав лапу звірові у двох місцях. Два шматки м'яса впали на землю раніше, ніж звір завив. Румадеу розцінив це як сигнал до атаки. Чемпіон підстрибнув, розкрутившись у повітрі. Обидва його меча сильно полоснули по шиї звіра. Він не вбив його одразу. Але сумнівів бути не може – тварюка помре. Луксор відступив назад, тримаючись однією лапою за горло, що безжально кровоточило. Кров річкою текла крізь пальці. Амаліони, відчувши на собі усю силу ворога, відступали.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Руйнуючи долі, Стів Маккартер », після закриття браузера.