Читати книгу - "Тінь гори"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Коли Карла пішла, я дозволив своєму погляду поринути в лабіринт листя, зрозумілий тільки деревам. Ненависть має власну гравітаційну сітку, яка замикає випадкові крихти плутанини у спіралі насильства. У мене були власні причини ненавидіти метальників кислоти, якби з’явилося таке бажання, а імунітет до коливань тієї сітки був, на жаль, відсутній. Але не ненависть я намагався змити в тому лісі на горі: це був сором, який не я спричинив, але я не зупинив.
Інколи я з якихось причин не міг чи не хотів його зупиняти. Інколи я з якихось причин ставав частиною чогось неправильного, ще до того як дізнавався, що помиляюсь.
У лісі, на самоті, я пробачив завдане мені. Стоячи навколішках власних прорахунків, я пробачив людям їхні вчинки і сподівався, що хтось, десь пробачить мені. І вітер між густим листям сказав: «Здавайся. Один — це всі, а всі — це один. Здавайся».
Розділ 79
Віра — це внутрішня чесність, принаймні так сказав колись священик-віровідступник. «Тож наповнюйся, коли можеш, синку».
Вірні учні містичного вчителя Ідриса сподівалися, що дискусія з його інквізиторами наповнить їх мудрістю, яка назбиралася під пообіднім сонцем на брукованій білим камінням столовій горі.
Зійшлися також невіруючі, кілька послідовників великих мудреців, які сподівалися побачити, як Ідрис — зарозуміло-скромний мислитель — покотиться зі скелі опору. Віра також є власним викликом, наприклад, коли щирість і чистота схрещують мечі в наляканих серцях. Дідьє, який вірив лише власним насолодам, знайшов почеплений між деревами гамак і якийсь час боровся з алігатором переплетеної мотузки, сподіваючись впродовж усієї дискусії залишатись у затінку дерева.
Карла йому не дозволила.
— Якщо проґавиш таке,— сказала вона, тягнучи його за піджак,— то я не зможу обговорити це з тобою. Тож ти не можеш нічого проґавити.
Вона зібрала нашу групу в місці, де було видно і недовірливі обличчя, і мудреця перед допитом.
Глядачі створили арену з подушок, розкладених навколо пагоди, щоб чути кожну інтонацію і кожен висновок. Сподівання — це привид репутації, і вони накрили натовп учнів, які обмінювались історіями про легендарних мудреців, які викликали Ідриса на поєдинок.
Святі чоловіки з’явилися з найбільшої печери, де вони медитували разом, щоб підготуватися до філософського змагання. Вони були старшими гуру з власними послідовниками. Наймолодшому було тридцять п’ять, а найстаршому десь сімдесят, і він був на кілька років молодший за Ідриса.
Чоловіки були одягнені в ідентичні білі дготі[156], розкішно намотані на шкіру, і носили на шиях нитки з намистинами рудракші[157]. Намистини мали репутацію амулетів з надзвичайними духовними силами і допомагали виявити позитивну й негативну сутність. За легендою, якщо тримати намистинки рудракші над чистою сутністю, то вони обертатимуться за годинниковою стрілкою, а якщо над негативною сутністю, то проти годинникової стрілки, і саме тому жоден гуру не пропускав нагоди знайти намистини якнайвищої якості.
Мудреці також носили персні й амулети, щоб максимізувати силу дружніх планет у їхніх астрологічних графіках і мінімізувати шкоду від недружніх сфер, хоч і таких далеких, але все ж досить впливових.
Учні прошепотіли, що нам не можна вимовляти імена відомих мудреців, бо ті через скромність бажали залишатися анонімними під час змагання з Ідрисом.
Побачивши, як вони йдуть до своїх місць на великих подушках, а учні кидають їм під ноги пелюстки троянд, я подумки роздав їм такі імена: наймолодший — Сварливий, наступний — Підозріливий, третій — Амбіційний, а найстарший — Дайте Подумати, який першим зайняв своє місце і першим потягнувся по лаймовий сік і шматок свіжої папаї.
— Скільки все це триватиме? — прошепотів Вінсон.
— Гаразд,— мовила Карла, стиснувши губи, щоб стримати розчарування.— Вінсоне, хочеш сім років вивчати філософію, теологію і космологію?
— Однозначно — ні,— невпевнено відповів він.
— А ти хочеш розмовляти з Ранвей, наче сім років усе це вивчав?
— Однозначно — так.
— Добре, тоді сиди тихо і слухай. Такі виклики Ідрису кидають приблизно раз на рік, і цей перший для мене. Це можливість почути все і разом, тому я збираюся слухати від початку і до кінця.
— А антракт передбачається? — запитав Дідьє.
Ідрис схилився до ніг кожного мудреця, від найстаршого до наймолодшого, і прийняв їхнє благословення, перш ніж зійшов на невеличку сцену, усівся і привітав усіх присутніх.
— Покурімо,— м’яко запропонував він.— Перш ніж розпочати.
Учні принесли в пагоду великий кальян і роздали кожному з мудреців по трубці. Найдовша трубка дісталася Ідрису, який оживив чашу.
— А тепер,— сказав він, коли всі затягнулися, включно навіть з Дідьє, який повторював за святими, курячи тоненького косяка.— Прошу, випробовуйте мене своїми запитаннями.
Мудреці глянули на Дайте Подумати, пропонуючи йому розпочати першу атаку. Літній мудрець посміхнувся, вдихнув і зайшов на мілину, щоб жбурнути по воді семантичний камінь.
— Що таке Бог? — запитав Дайте Подумати.
— Бог — це ідеальне вираження позитивних характеристик,— відповів Ідрис.
— Лише позитивних характеристик?
— Виключно.
— Значить, Бог не може чинити зла чи грішити? — провадив Дайте Подумати.
— Звісно ж, ні. Ви вважаєте, що Бог може накласти на себе руки чи збрехати невинній душі?
Святі чоловіки почали радитись. Я розумів їхню проблему. У всі часи і згідно з багатьма священними текстами Бог убиває людей. Деякі боги вічно катують людські душі чи дають на це згоду. Ідрисова версія Бога була не здатна на зло, а таке важко порівняти з деякими величними релігійними текстами.
Нарада закінчилася, і кийок досі залишався в руках Дайте Подумати.
— А що ж таке життя, великий мудрецю? — запитав Дайте Подумати.
— Життя — це органічне вираження тенденції до складності.
— Але ви вважаєте, що життя створила Вища Сила, чи воно з’явилося саме?
— Життя на цій планеті з’явилося за допомогою неймовірної, але цілком природної співпраці неорганічних елементів, у солоних кратерах під морями, що призвело до появи перших бактеріальних клітин. Цей процес водночас самотворний і божественний.
— Ви говорите про науку, великий мудрецю?
— Наука — це духовна мова й одне з найдуховніших досліджень.
— А що таке Любов, великий мудрецю?
— Любов — це інтимний зв’язок.
— Я говорив про найчистішу форму любові, великий мудрецю,— уточнив Дайте Подумати.
— Я також, великий мудрецю,— відповів Ідрис.— Науковець застосовує свої таланти, намагаючись
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тінь гори», після закриття браузера.