Читати книгу - "Гра престолів"

Щодня, з самої своєї втечі з Червоної фортеці, Арія по черзі обходила всі сім міських брам. Драконова брама, Лев’яча брама й Стара брама були зачинені й замкнені на засув. Брудна брама й Божа брама були відчинені, але тільки на вхід у місто: за межі міста вартові не випускали нікого. Ті, хто отримував дозвіл на виїзд із міста, проходили крізь Королівському браму або Залізну браму, але тут вартували ланістерівські солдати в малинових плащах і з левами на шоломах. Визираючи з даху заїзду поряд з Королівською брамою, Арія бачила, як вони обшукують фургони й вози, примушують вершників розкривати сакви й допитують усіх піших, які хочуть вийти.

Іноді Арія думала, чи не переплисти річку, але Чорноводий Бурчак — широкий і глибокий, і всі згодні, що його підводні течії — небезпечні й підступні. А платити перевізнику або за пором Арія грошей не мала.

Лорд-батько вчив її, що красти не можна, та останнім часом вона дедалі частіше забувала чому. Якщо найближчими днями вибратися з міста їй не вдасться, доведеться ризикнути й зустрітися віч-на-віч із золотими плащами. Відтоді як вона вивчилася збивати птахів своїм дерев’яним мечем, вона не голодувала, але їй здавалося, що від такої кількості голубів скоро захворіє. Кількох вона з’їла навіть сирими — ще до того, як забрела на Блошине Дно.

У провулках Дна тулилося чимало харчівень, де роками кипіли величезні казани з рагу й де можна було обміняти половину впольованої пташки на окраєць учорашнього хліба й «масну миску», а другу половину пташки навіть запікали для тебе на вогні — звісно, якщо пір’я ти повискубуєш сама. Арія все віддала б за кухоль молока або лимонний пиріг, але й «масна миска» виявилася не такою вже поганою. Зазвичай рагу, зварене з ячменю та покришеної моркви, цибулі й ріпи, а іноді навіть яблука, згори було вкрите тоненькою плівкою лою. Арія старалася не думати, що там за м’ясо. Одного разу їй попався шматочок риби.

Єдине погано: харчівні ніколи не стояли порожні, й Арія, поспіхом глитаючи їжу, завжди відчувала на собі очі. Дехто витріщався на її черевики або на плащ, і вона добре знала, що такі люди думають. Інші ж витріщалися на неї саму, і тоді вона відчувала, як їхні очі залізають їй під шкірянку; вона гадки не мала, що думають ці люди, але боялася їх іще дужче. Кілька разів за нею виходили у провулок і переслідували, але ще нікому не вдалося її піймати.

Срібний браслет, який вона сподівалася продати, украли ще першої ж ночі, яку вона ночувала не в замку: разом зі згортком нового одягу його витягнули, поки вона спала в згорілому будинку неподалік Свинячого провулку. Лишився тільки плащ, у який вона загорнулася, шкірянка на тілі, дерев’яний тренувальний меч... і Голка. Арія лежала на Голці, а в іншому разі позбулася б і її; зате Голка була цінніша за все інше разом узяте. Відтоді Арія почала ходити, тримаючи плащ на правій руці, щоб приховати клинок на поясі. Дерев’яний меч вона носила в лівій долоні, на видноті, щоб відлякувати злодіїв, але в харчівнях траплялися чоловіки, які б не злякалися навіть бойового топора у неї в руках. Через це вона швидко втратила смак до голуба й черствого хліба. Дуже часто вона лягала спати голодна, аби тільки не ризикувати трапитися комусь на очі.

Якщо їй вдасться вийти за межі міста, там можна буде збирати ягоди, а ще вчиняти набіги на сади й обривати яблука та вишні. Арія пригадувала зі своєї подорожі на південь, що з королівського гостинця бачила чимало садів. А ще в лісі можна копати корінці, а як пощастить, і зайця вполювати. В місті можна полювати хіба що на щурів, котів і худющих собак. У харчівні за виводок цуценят можна отримати цілу жменю мідяків, чула Арія, але про таке їй навіть думати не хотілося.

За вулицею Борошняною, внизу, починався лабіринт кривих провулків і перехресть. Арія протискувалася крізь натовп, стараючись забратися подалі від золотих плащів. Вона вже знала з досвіду, що слід триматися посередині вулиці. Іноді доводилося ухилятися від возів і коней, та принаймні так вона їх бачила здалеку. Якщо ж ходити під будинками, тебе можуть схопити. В деяких провулках нічого не лишалося, як тиснутися до стін: хати стояли так близько, що мало не торкалися.

Повз Арію промчала галаслива зграйка дітлахів, наздоганяючи обід, що котився вниз. Арія кинула на них ображений погляд, пригадавши, як гралася з ободом разом з Браном, Джоном і маленьким братиком Риконом. Їй цікаво було дізнатися, як підріс Рикон і чи не сумує Бран. Вона б усе віддала, щоб поряд опинився Джон, назвав її сестричкою і скуйовдив їй волосся. Хоча що тут уже куйовдити! Вона бачила своє віддзеркалення в калюжах: навряд чи волосся можна розкошлати більше, ніж зараз у неї.

Вона пробувала заговорювати до дітей на вулиці, сподіваючись із кимось подружитися й отримати дах над головою, але, мабуть, говорила якось не так. Малеча тільки кидала на неї швидкі сторожкі погляди, а якщо Арія підходила надто близько, кидалася врозтіч. Старші брати й сестри цієї малечі засипали Арію питаннями, на які вона не могла відповісти, обзивалися й намагалися щось у неї поцупити. Буквально вчора босе худоребре дівча, вдвічі старше за неї, збило її з ніг і спробувало стягнути з неї чоботи, але Арія так зацідила дівчині у вухо своїм дерев’яним мечем, що та втекла вся в сльозах і в крові.

Коли Арія спускалася з пагорба до Блошиного Дна, над головою в неї пролетів мартин. Вона задумливо поглянула на птаха, але мечем до нього дотягнутися було неможливо. Думка її перестрибнула на море. Може, це її спасіння? Стара Нан часто розповідала казки про хлопчаків, які ховалися на торгових галерах і тікали в пошуках пригод. Може, Арія теж так зможе? Вона вирішила навідатися на набережну. Все одно це по дорозі до Брудної брами, а сьогодні вона її ще не перевіряла.

Коли Арія вийшла на причал, тут було на диво тихо. Вона помітила ще двійко золотих плащів, які прогулювалися на рибному ринку, але вони й не глянули в її бік. Половина яток стояла порожня, а в доках, здавалося, поменшало кораблів. У Чорноводій затоці шикувалися три королівські військові галери, розсікаючи позолоченими корпусами воду; здіймалися й опускалися весла. Деякий час Арія спостерігала за ними, а тоді рушила вздовж ріки.

На третьому пірсі Арія угледіла гвардійців