Читати книгу - "Грона гніву"

Я їх припру, оброблю або умертвлю. Але щоб це не якісь обідранці були. Мені вигідну угоду подавай.

Будь ласка, пане, сідайте. Для вас тут найкращий вибір. Так, пане! За вісімдесят баксів.

Не можу дати більше ніж п’ятдесят. Мені сказали, тут за п’ятдесят.

П’ятдесят. П’ятдесят? Він здурів. Я сам за неї заплатив сімдесят вісім доларів п’ятдесят центів. Джо! Ти збожеволів, хочеш, аби нас посадили? Доведеться звільнити цього хлопця. Може, зійдемося на шістдесяти? Послухайте, містере, я не можу весь день присвятити вам. Я людина ділова, а не якийсь шахрай. Є у вас щось для обміну?

Є пара мулів, можу сторгувати.

Мули! Джо, ти чув? Оці-о хочуть заплатити мулами. А вам що, ніхто не казав, що ми живемо в добу машин? З мулів тепер тільки клей варять.

Файні великі мули — п’ять і сім років. Що ж, подивимося десь ще.

«Подивимося десь ще»! Прийшли до нас, таких зайнятих, крадуть у нас час, а тепер хочуть податися кудись ще! Джо, ти знаєш, що злигався зі скнарами?

Я не скнара. Мені треба машину. Ми їдемо до Каліфорнії. Мені треба машину.

Ну, я простак. Джо каже, я теля. Каже, якщо не перестану віддавати останню сорочку, то з голоду здохну. Скажу вам, як зробимо: продамо ваших мулів за п’ять баксів, собакам згодувати.

Ну нащо ж собакам.

Ну добре, може, накину десять чи сім — може. Скажу вам, що зробимо. Візьмемо ваших мулів за двадцять. Підвода теж з ними йде, так? І ви викладете п’ятдесят і будете гасити контракт по десятці щомісяця.

Але ж ви сказали — вісімдесят?

Ви що, не чули про плату за перевіз і про страхування? Це підвищує ціну. Та ви за чотири-п’ять місяців розплатитеся. Розпишіться отут. Ми подбаємо про все до останнього клаптика.

Ну, я не знаю...

Та дивіться. Я з себе останню сорочку ладен оддати, а ви весь час наш крадете. Я міг три угоди укласти, доки з вами теревені правлю. Усе, видихся. Так, розпишіться отут. Правильно, сер. Джо, заправ бак цьому джентльмену. Ми дамо йому бензину.

Ісусе, Джо, що за упертюх! Скільки ми дали за цей драндулет? Тридцять чи тридцять п’ять баксів, так? Отримав я цю запряжку, і якщо не збуду її за сімдесят п’ять, то я не ділова людина. Та ще п’ятдесят готівкою і вексель на сорок. Та знаю я, що не всі люди чесні, але інколи просто подив бере, скільки мороки з іншими, як у них виходить гасити борг! Один виплатив сотню доларів через два роки після того, як я списав їх у витрати. Ставлю на що хочеш, цей зух виплатить. Христе мій, коли б мені тільки одержати п’ятсот таких драндулетів! За роботу, Джо. Іди обробляй їх, а потім мені передаси. Отримаєш двадцять доларів з цієї угоди. Ти не підведеш.

Прапорці обвисли на нестерпному денному сонці. Сьогоднішня головне — «форд» 29-го року, «пікап», у доброму стані.

Що ти хочеш за п’ятдесят баксів — «зефір»?

Кінське волосся жужмом стирчить з подушок на сидінні, крила замащені та погнуті. Бампери відірвані й висять. Модний «форд» з кольоровими лампочками — на крилі, на радіаторі та з трьома позаду. Фартухи колісної арки, великий важіль перемикання швидкостей. На покришці фарбою намальована гарна дівчина, і підпис «Кора». На запорошених лобових скельцях виблискує полуденне сонце.

Христе мій, ніколи вийти перекусити! Джо, пошли хлопчиська по гамбургери.

Уривчасте гудіння старезних моторів.

Он якийсь кролик задивився на «крайслер». Піди розвідай, чи є у нього в джинсах монети. З-поміж фермерів бувають такі темні конячки. Заманюй таких до мене, Джо. Ти не підведеш.

Звісно, машину в нас купили. Гарантія? Ми гарантували, що це автомобіль. Але мамку до нього приставляти не гарантували. Та слухайте, ви... ви у нас купили машину, а тепер верещите. Мені начхати, що не будете платити. Нема у нас вашого папірця. Ми передали його у фінансову компанію. Вони отримувати платежі будуть, а не ми. Ми ніяких паперів не тримаємо. Що? Ну, зараз вам непереливки буде, поліцію покличу. Ні, покришок ми не підмінили. Жени його звідси, Джо. Купив машину, а тепер комизиться. Як ти гадаєш, що буде, якщо я куплю шматок м’яса, з’їм половину, а решту спробую повернути? У нас тут бізнес, а не благодійний фонд. Як це тобі, Джо? Сказав — туди поглянь! У нього лосиний зуб! Збігай туди. Хай подивиться «понтіак» 36-го року. Еге.

Квадратні носи, круглі носи, іржаві носи, носи-лопати, обтічні, криві лінії і пласкі допотопні коробки — ще до винайдення електрики. Сьогодні на порядку денному Вигідна Угода. Старі почвари з м’якою обшивкою — можна легко переробити на вантажівку. Двоколісні причіпні вагончики — іржаві осі тьмяно поблискують на спекотному денному сонці. «Старі автомобілі». «Хороші старі автомобілі». Чисті, добре їздять. Мастило не тече.

Боже, ти тільки поглянь на неї! Хтось добре доглядав машину.

«Кадилаки», «ласалі», «б’юїки», «плімути», «пакарди», «шевроле», «форди», «понтіаки». Ряд уряд, фари променяться на полуденному сонці. Хороші Старі Автомобілі.

Заманюй їх, Джо. Ісусе, якби в мене була тисяча таких драндулетів — я би прилаштував їх усі! Розігрій клієнта, а далі я довершу.

Ідете до Каліфорнії? Оця якраз те, що вам треба. Має підтоптаний вигляд, але тисячі й тисячі миль подолає.

Вишикувалися рядами. Хороші Старі Автомобілі. Вигідна покупка. Чисті, добре їздять.

Розділ 8

ебо посіріло між зорями, місяць-скибочка був блідий і тонкий. Том Джоуд і проповідник швидко йшли по дорозі, поораній слідами коліс і побитій гусеницями в бавовняному полі. Тільки небо показувало, що наближається світання,— на заході воно зливалося з обрієм, а на сході позначалося смугою. Двоє подорожніх ішли мовчки, вдихаючи пил, збурений їхніми кроками.

— Сподіваюся, ти правильно ведеш,— сказав Джим Кейсі.— А то, боюся, розвидниться — і вийде, що ми забрели чортзна-куди.

Бавовняні поля оживали завдяки мешканцям: було чутно, як ранкові птахи б’ють крилами, шукаючи поживу, як потривожені кролики перебігають між грудками землі. Приглушене пилом гупання чоловічих ніг, порипування розмелених грудок землі під чобітьми втручалися в таємний шерех світанку.

— Та я з заплющеними очима дійду куди слід,— сказав Том.— Головне — про дорогу не думати. Просто забути про неї — і приведе куди тре’. Чорт забирай, я ж народився тут. Бігав у цих місцях, коли ще хлоп’ям був. Онде бачиш дерево — ось воно. Татко на ньому дохлого койота повісив, той висів, доки весь