Читати книгу - "Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар"

   Глава 5

Планета третього класу Аделж.

Десь на просторах планети.

   Уже другий місяць триває наш шлях у бік корабля цього чорножопого глави клану. Коли Мгбанга говорив про свій корабель він якось забув повідомити, що до нього близько двох тисяч кілометрів.

   Мгбанга був параноїком і коли його заслали на цю планету, то влаштував свою таємну базу в самій дупі світу. Мало того, що в обраному ним місці ніколи не було нічого, що представляло б цінність для кого завгодно, так ще й дістатися туди не повітрям становить дуже велику проблему. 

    За його розповідями, секретна база з кораблем перебувала в невеликій долині, оточеній прямовисними скелями з усіх боків. Він розраховував, що туди дістанеться повітрям на флаєрі, а тому і наземний шлях був побудований лише на крайній випадок.

    Мгбанга був перестраховиком, тільки завдяки цьому він все-таки і витратив ресурси на шлях, який йому, як він вважав, не знадобиться. Сама долина перебувала в зоні підвищеної сейсмоактивності. Практично кожен місяць або два траплялися невеликі поштовхи. 

    Жодна нормальна людина не будувала б собі притулок у подібному місці, особливо якби мала альтернативу. Але Мгбанга не належав до нормальних людей, він витратив понад мільйон кредитів на гравітаційні компенсатори, які мали компенсувати поштовхи для його секретної бази.

    Рог почувши подібне просто вилаявся. Він узагалі за натурою дуже ощадливий і таке розбазарювання грошей нехай і чужих він не розумів. Але тут варто додати, що у клану Мгбанга останнім часом справи йшли дуже добре. І поцупити непомітно навіть десяток мільйонів для нього було не проблемою.

    Почувши таке, Рог усміхнувся, точніше вискалився. Тепер щовечора на стоянці починається торгівля, у скільки оцінить своє життя Мгбанга. Що Рог, що Мгбанга були тими ще любителями поторгуватися, кілька разів їхні суперечки ледь у рукоприкладство не перетікали.

    Для мене з братами подібні вистави були розвагою, а ось Рог із Мгбангою торгувався ледь не до опівночі, вигадуючи дедалі нові обставини, згідно з якими глава клану має нам заплатити.

    Поки що сторони, що торгуються, зійшлися на двох мільйонах кредитів кожному на знеособленому чипі. Щоправда, мені здавалося, що Мгбанга торгувався лише для вигляду, і якось занадто легко погодився з такою сумою.

    Але ж за словами хлопців за ці гроші можна було купити космічний корабель малого класу. Тож я вирішив, що Мгбанга і не збирається нам платити, і займається зараз окозамилюванням.

    Саму базу цього колишнього керуючого шахтою будували винятково дроїди і раби. Дроїди залишилися обслуговувати базу, а от рабів він просто позбувся, відправивши ще живими в утилізатор. 

    Як виявилося, аварці й самі не гребували вживати перероблену людську худобу, головне щоб там не було їхнього святого чорношкірого м'ясця. Аварці взагалі вважали себе благословенним народом, яких обласкав своєю благодаттю дух "Великого Шамана". 

    Сам Мгбанга в історії про "Великого Шамана" не вірить і вважає звичайними казками, але люди похилого віку стверджували, що цей "Великий Шаман" уже не перше тисячоліття після своєї смерті таємно оберігає святий народ аварців.

     У Співдружності ставлення до релігії було досить дивним. У себе на планетах усі народи можуть вірити у що завгодно. Могли навіть влаштовувати криваві побоїща, якщо вони не зачеплять центральних світів Співдружності. А ось якщо торкнутися буде дуже погано всім представникам цієї релігії. Так років сто тому секта Падаючої зірки вирішила заявити про себе і влаштувати теракт на столичній планеті Аґрафів, протягом двадцяти років по всьому відомому всесвіту переслідували сектантів і знищували їх як спецслужби аґрафа, так і різні мисливці за головами.

     Таке споживацьке ставлення до людей, які є рабами, а рабами вони вважали всіх, хто не є аварцями, не додало нам любові до нього. Взагалі цікава політика по відношенню до інших народів у аварців. Всі інші розумні створені спеціально для прислуговування їм, святому народу.

    Якщо вони не є зараз рабами, то будуть у майбутньому. А тому дотримуватися договору зі своїм майбутнім майном зовсім не обов'язково. Єдині кого бояться аварці, це старші раси, та ще напевно Архі.

     Саме ці павукоподібні розумні понад сто років тому наполовину зменшили населення Аварської імперії. Решта держав Співдружності чекали, доки Аварці ослабнуть сильніше, і тільки після цього втрутилися у війну. Завдяки цьому велика кількість планет відійшла іншим державам за допомогу у винищенні Архів.

     Такі подробиці про свою расу Мгбанга нам не розповідав, він поводився майже навіть пристойно, щоб не викликати підозр. Про такі особливості аварців розповів мені Рог в один із вечорів. За його словами, слово аварця, дане не аварцю, нічого не значить, а отже, нам слід було бути якомога обережнішими під час наближення до корабля.

     Що більше я дізнаюся про цивілізацію Співдружності, то більше я розумію, що вона мені не подобається. Наявність дивних законів, які вітають агресію проти інших розумних, наявність рабства у цивілізації космічного рівня і багато іншого. Ось не так уявляли наші фантасти час космічної цивілізації. 

    Перші кілька днів нам довелося цього виродка ще тягнути на своїх руках.     У нього справді були пошкоджені ноги, і навіть аптечка преміум класу не могла миттєво впоратися з ушкодженнями. Майже три дні його ноги приходили до ладу. Але цей виродок хотів і далі покататися на наших руках.

    Так на четвертий день, вранці коли ми збиралися вже в дорогу, він заповз на ноші, показуючи, як йому важко переміщатися. Тут уже не витримав Невіс і вдарив ногою цього виродка, щоб він не прикидався.

      —  За що? -- щиро не розуміючи, за що він отримав ногою, запитав Мгбанга в Невіса. 

      —  Медичний сканер показує, що з твоїми ногами все гаразд і подальший шлях ти вже можеш пройти на своїх ногах. Нічого використовувати нас як носіїв.- відповів Невіс, присмачивши свої слова матами своєю рідною мовою.