Читати книгу - "Людині потрібна людина…, Анна Нікош"

Рівно через тиждень мені прийшов лист з суду про призначення попереднього слухання з приводу розлучення...

І повідомлення від майже колишнього чоловіка , що він чекатиме нас з донькою о пʼятій годині біля під’їзду. Буде показувати нам обіцяний  сюрприз. 
Донечка побажала вдягнути гарне жовте платтячко і новенькі сандалики. Я ж вдягла простий , але симпатичний лляний сарафан. Не хотіла показати , що чекала цього моменту , але й переймалася , що видам себе з головою , якщо , навіть, губи нафарбую яскравою помадою. Все скромно, але зі смаком . Назустріч новим чоловіковим сюрпризам. Сподіваючись, що він буде приємнішим , ніж попередній  сюрприз , у вигляді  фотографій  оголеної Наталки.

Мене чекав розкішний букет моїх улюблених півоній , і де тільки знайшов їх в середині серпня. А донечці дістався маленький чарівний букетик волошок. Вперше за весь час нашого шлюбу чоловік здивував мене чарівними квітами. Бо ж зазвичай це були або типові троянди , або ж « бабусині букети» ( ну , знаєте такі , з чого попало і в купі різнокольорової плівки ).

Свої коментарі я залишила при собі, але подумки поставила Роману плюсик. Ну, вміє ж , зараза, коли хоче. А ще чекає нас попереду?
Чи  можу я вважати, що його виховання - моя заслуга? Бо поки не натовчеш , нічого не зміниться . Та все таки  , мабуть, людина ладна робити вчинки заради іншої людини тільки коли є бажання. 

Ми сіли в автомобіль і проїхали в елітний приватний район нашого міста. Зупинилися біля розкішного будинку, який вже давно продається. Але через високу вартість покупці так і не знаходяться. 
 

Першою моєю думкою було « Чому ми сюди приїхали?» , а другою - « Та невже ?!»

Марійка  з цікавістю вистрибнула з автівки і запитала :
 

— Татку, а хто тут живе? Ми приїхали до когось в гості?

— Тепер тут житимуть  мої чарівні принцеси. Ходімо дивитися наш новий дім. Оберемо тобі кімнату. 

Моя щелепа гепнулась об мою власну невіру в усе, що відбувається.