read-books.club » Молодіжна проза » Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера, Ася Сергєєва 📚 - Українською

Читати книгу - "Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера, Ася Сергєєва"

57
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера" автора Ася Сергєєва. Жанр книги: Молодіжна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 21 22 23 ... 116
Перейти на сторінку:
Роздiл 10

На шиномонтаж вийшло доїхати без пригод. Міша не поспішав, давав мені можливість не відставати. Якби не його допомога, я б все ще чекала на евакуатор. А так добре, з перевіркою на станції швидко впоралися. Залишилося ще в піцерії замовити, що він хоче, тоді на сьогодні буду вже вільна.

Піцерія виявилася далі, ніж я думала. Ми проїхали повз декількох кафе, де теж у меню є моя подяка для хлопця. Він обрав найпопулярніший заклад із сучасним затишним інтер'єром і канапками біля столів. Ну звісно, куди попало ведмеді не ходять.

- Відразу замовимо, щоб на офіціанта не чекати, - попереджаю з порога.

Не ґаючи часу, рішуче підходжу до прилавка з вітриною.

- Тільки я сам буду називати, а то раптом переплутаєш, - загадково стріляючи грайливим поглядом, Міша відсуває мене, і першим стає для замовлення.

Працівниця піцерії мені злегка посміхнулася, а перед футболістом прямо засяяла, пропонуючи новинки страв від шеф-кухаря.

Дістаю гаманець, відраховую приблизну суму. Згадую врятований байк. І почуття вдячності дає мені ще більшу щедрість.

- Якщо захочеш напій, то я і його оплачу.

- Яка ж ти добра дівчинка, - Ведмідь повертається до мене, простягає лапу і легенько проводить по голові, погладжує. - Тепер я знаю, що не залишиш мене голодним. Нагодуєш, напоїш, спати поруч укладеш…

Скидаю лапу зі своєї голови.

- З останнім звертайся не до мене.

- Хочу до тебе, - нахабна посмішка на його губах повзе.

Пирхаю! Відповісти, що бажаючих і без мене вистачає, не виходить. Нас перебивають.

- Вибирайте столик. Скоро принесуть ваше замовлення, - дзвінким голоском запрошує дівчина на касі. - Приємного вам вечора! Найприємнішого і-і-і незабутнього! - це особисто для Ведмедя, на мене більше навіть не глянула.

Стоп-стоп... зачекайте.

Яке замовлення?

- Я ж нічого не оплатила? -  ніби як отямилася з гаманцем у руках.

- Справді? - здивовано підкидає брови футболіст. - Отже, так нам принесуть. Отримаємо вечерю задарма.

У сенсі задарма? У сенсі нам?

- Мишко, я ж поспішаю. Мені додому вже час.

- Мені теж треба, але не можу ж я їхати голодний.

- Так тобі зараз все принесуть!

- І що? На самоті в мене піца не лізе. Аліно, тобі доведеться зі мною посидіти.

Хм-м... він точно ведмідь, а не лис якийсь хитрозварений? То почастуй його, то поруч посидь. Ще й гроші з мене відразу не бере. Заплутує і голову морочить.

Міша займає місце за столиком біля вікна. Киває мені, присісти навпроти. Ні, я ж не збиралася затримуватися в піцерії. Треба гроші віддати та піти. Навіть на хвилинку не присяду.

- Дарський... - суворо починаю я, відволікаючись на те, що нам відразу приносять прилади на двох. - Ми домовлялися по-іншому.

- Я все пам'ятаю, зіронька моя.

Що-що? Як він мене назвав?

Падаю на канапку, часто-часто кліпаю. Неначе у вухо дмухнули з величезної труби, настільки сильно відгукнулося в мені, те саме символічне слово.

- Ти це... до чого зараз заговорив про зірку? Знаєш, в якому місці знаходиться? - на одному диханні питаю і чекаю, зіщуливши очі для повної уважності.

- Еге, знаю, - усміхається він.

Все, я не дихаю.

- Це ти, Аліно Самвелівно, -  очами на мене показує. - Дивився я на небо, потім на тебе. Ось щось і нагадало. Бачу тебе і свербить в голові - зірка, зірка, зіронька.

- Я-ясно, - тяжко зітхаю. У мене теж свербить, коли його бачу, але зовсім в іншому місці і сенсі.

Минулого разу йому бутон троянди нагадав мене, тепер вигадав зірку, наступного разу ще підкине слівця, аби задурити мою наївну голівоньку. Ой, про що це я? Який наступний раз? Мене і цього разу тут не повинно бути!

Піднімаюся прощатися. І тут нам величезну піцу приносять, встановлюючи на спеціальній високій підставці. Смачний аромат нагадує несамовитими звуками в животі, що не тільки Ведмідь тут самий голодний. Я теж взагалі-то. Слинки течуть. Стільки начинки і сирні бортики. Ось і салатики приносять. Вони теж задарма? Не віриться!

Ведмідь спокушає, облизується, посуває до мене тарілку.

- Алінко, хотіла віддячити, то залишайся. Мені для вечері потрібна компанія, і ти дорогою додому не звалишся від голоду з байка.

- Нічого я не голодна, - бурмочу, намагаючись не задивлятися на їжу.

- Виглядаєш так, що я хвилююся за свою ведмежу шкуру, - весело спокуснику, адже він без вечері не залишиться.

Ех, гаразд. Весь вечір не за планом йде, починаючи з пробитої шини.

- Один шматочок з'їм і поїду.

- Що? І на десерт не залишишся? - та він точно вирішив мене добивати.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
Сподобався роздiл?
Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
$(document).ready(function () { $('.rating-star').on('click touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 ... 21 22 23 ... 116
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера, Ася Сергєєва», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера, Ася Сергєєва"