Читати книгу - "Закохай мене в себе , Вікторія Вецька"

— Ну тоді ти будеш все життя, чекати на секс зі мною, – з легкою іронією в голосі промовила я.

— Не кажи гоп поки не перескочиш! Минулої ночі ти вже хотіла мене, а це значить, що мені ще не довго залишилося чекати.

— Не забувай, що я була п’яна! І так я могла кинутися на будь кого. Навіть на Славу! – вимовила, та піднялася з-за столу.

— Але чомусь ти подзвонила мені, а не Славику! – мовив з ледь помітною посмішкою Максим.

— А ще я розповіла Славі те, чого не розповіла тобі сьогодні! Так що ви рівні між собою! І не думай, що тобі вдасться закохати мене в себе! – впевнено відповіла, схрестивши руки на грудях.

— Скажи в тебе було нещасливе кохання в минулому? Що ти зараз боїшся закохатися! Боїшся, що все повториться! Що тебе знову зрадять та використають! – серйозним виразом обличчя мовив Максим, дивлячись на мене.

— Звідки ти....

— Здогадався! Адже твоє тіло та душа говорять геть інше!  Ти боїшся бути покинутою, і тому тримаєш мене на відстані. Але знай я не кину тебе навіть ціною власного життя! Я хочу бути поруч з тобою, захищати та підтримувати, незважаючи на все те що стоятиме між нами, – доволі серйозно прозвучали його слова.

В цей момент Максим дивився на мене, а я дивилася на нього і боялася щось сказати. Тиша між ними тривала не довго всього лише хвилину.

— Я мабуть піду! Дякую тобі за все! – вигукнула, взявши свою сумочку та попрямувала до виходу.

— До речі забув сказати, до тебе вчора мама вночі телефонувала! Просила, щоб ти їй передзвонила, – вимовив Максим вставши з-за столу

— Ти брав мій телефон! – знервовано скрикнула, обертаючись до Максима.

— Ну мені ж треба було відповісти на дзвінок, щоб мама не хвилювалася!

— І що ти їй сказав?! – дивилася, стривожено на Максима.

— Я назвав їй своє ім’я і сказав, що ти заснула в мене, – спокійно відповів він, дивлячись мені прямісінько в очі.

— А вона нічого в тебе не запитувала?

— Ні, – спокійним голосом мовив Максим.

— Хух добре! Але я мабуть піду! Квартира 23 будинок 3. Надіюсь вулицю ти знаєш?

— До вечора!

— До вечора! – вимовила, прямуючи до дверей.

Зайшовши зразу до квартири, мама вже очікувала мене.

— Ну і як ніч проведена з Максимом? – без привітань запитала зразу мама.

Та що ж їй не дає це спокою! Напевно злиться, що я була не з її любим В’ячеславом, а з Максимом. 

— Не знаю як там минула ніч, але я спала! – вимовила впевнено, дивлячись на маму.

— Мирославо, якщо ти думаєш обкрутити мене навколо пальця. Не вийде! – сердито мовила вона, поки я знімала свої кросівки.

— Мамо! Ну чому ти мені не віриш? – запитала я, поклавши руки на мамині плечі.

— Бо я впевнена, що ти зробиш усе, щоб я відчепилася від тебе зі своїм Славком. Ти навіть друга попросиш зіграти роль твого хлопця, аби лиш я відстала. - Але як ти не розумієш доню, кращого чим Славко, чоловіка тобі не знайти. А я хочу щоб моя єдина донька, була щасливою! – дивлячись мені в очі мовила мама.

— Мамо я щаслива! – обійнявши маму сказала я.

— Доню в тебе вже щось було з чим Максимом? – запитала мама, взявши руками мене за плечі, пильно вдивляючись мої очі.

— Мамо, Максим порядний хлопець, і в мене з ним нічого не було.

— Ну якщо порядний то добре! А то такого хлопця, який нещодавно мені в парку нагрубив тобі не потрібно, – чітко промовила мама і сіла за стіл.

— А що хотів від тебе той хлопець? – поцікавилася, глянувши на маму.

— Я й не впевнена, що то взагалі хлопець, може то був молодий чоловік в костюмі з краваткою. Він попросив допомоги, але оглянувши його я зрозуміла, що йому просто немає що робити.

— А може і справді йому твоя допомога була потрібна?!

— Не хочу я про це згадувати! Дивись мені бо якщо ти на вечір приволочеш з собою друга, який геть про тебе нічого не знає і фото з поцілунком у вас немає. Я тобі Мирославко не повірю і швидко буду вживати дій. 

Мені звичайно ці дії не сподобаються. Адже це будуть дії як зблизити мене з В’ячеславом. Добре, що в мене є папка в якій все про мене написано. Я зберігала її саме для таких днів, а фото ми після обіду зробимо, а зараз мені потрібно бігти до кіоску, бо вчора я туди так і не виходила працювати. Тому сьогодні потрібно бути там. А Максим розумник впевнена не розгубиться перед мамою і щось придумає.

Але дивитися йому в очі після того як він бачив мене голою, якось взагалі не хочеться. Адже тепер в його уяві я постійно буду така. За що я ненавиджу себе так це за те що, коли я п’ю, я зовсім не знаю міри. Та й п’ю я дуже рідко. Тоді коли вже немає сил терпіти ту біль та хочеться її заглушити алкоголем. Надіюсь вчора я окрім роздягання, нічого собі зайвого не дозволяла. Так все Миро зберися і приступай до роботи. Адже робота сама себе не зробить.

Максим

Я сидів за батьковим робочим столом, чекаючи на нього. Оглянувши його кабінет, який здався занадто розкішним для мене; на стінах висіли дорогі картини, дубові меблі, обтягнуті шкірою, все було переважно в коричнево-золотих тонах... Я ненавидів усе це! Мені більш подобалася простота та гармонія. І саме ця моя любов до простого неабияк дратувала батька. А все через те що я не поділяв його смаків, будучи не таким як він.