Читати книгу - "Оманливий рай, Світлана Литвиненко"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Навіщо продовжує цю розмову? Не простіше було б мовчки вислухати цю жінку і з усім погодитися. Без сумніву зрозуміло, що вона, Єва не відповідає тому ідеалу жінки, про яку мріє Марія Данилівна бачити поруч зі своїм сином. Мабуть Яна саме враз. Якщо Яна вся така гарна та правильна і відповідає смаку Денис, то чому він так уникає можливості зустрічатися з нею. Наскільки уникає, що навіть вдався до обману та вигадав фіктивні стосунки. Невже причина тільки у тому, щоб відстояти свою незалежність і не дозволяти матері нав’язувати йому правила життя.
-Я не хочу відповідати на це запитання. І взагалі більше не хочу чути від тебе ніяких запитань,- Марія Данилівна вдала, що обурилася,- я просто хотіла сказати, що тобі не варто розраховувати на щось більше ніж є у тебе з Деном зараз. З часом він зрозуміє, що ти не та дівчина яка йому потрібна і переключить свою увагу на Яну. Хотіла попередити тебе щоб ти не впадала у мрії про весілля та спільне сімейне життя з моїм сином. Чим реалістичніше ти будеш дивитися на цю ситуацію тим легше тобі буде потім.
-А як же почуття?- Єву зачепили слова сказані нею.- Невже почуття вашого сина не мають ніякого значення? Невже для вас головне зовнішній вигляд, статус?
-А ти смілива,- усміхнулася Марія Данилівна,- я то гадала, що ти у сльозах встанеш із-за столу і вся у тих сльозах вибіжеш з цього будинку і заблокуєш навіть номер телефону Дена. А ти продовжуєш зі мною спілкування не зважаючи на те, що я відкрито тобі кажу, що я не хочу щоб ти зустрічалася з моїм Деном.
-Мама, будь ласка, поважай мій вибір,- до них підійшов Денис і теж сів за стіл,- я кохаю Єву і хочу бути тільки з нею.
-А мене ти хіба більше не любиш? І моя думка для тебе не має значення?- Марія Данилівна із грохотом поставила свою чашку на стіл і залишки кави розлилися на білу скатертину.
-Ну, що ти таке говориш, мамо,- Денис підвівся та підійшов до матері та обійняв її ззаду за плечі,- я тебе дуже люблю і ти найближча і найголовніша жінка у моєму житті. Я не хочу тебе засмучувати і ображати. Але мою думку і мій вибір ти повинна поважати, хоча спробувати це зробити. Ти звісно вибач, якщо я тебе розчаровую і суперечу тобі, не погоджуюся з тобою.
-Звісно ти мене розчаровуєш, що ігноруєш мої бажання,- та по Марії Данилівні було видно, що їй було приємно чути ті слова від свого сина.
-Я ігнорую твої бажання тільки у випадку твоєї нав’язливості щодо Яни, інші твої бажання я готовий виконувати без затримки,- Денис знову сів за стіл і взяв до рук каву, яку налила для нього служниця,- звісно вибач, що розчаровую тебе, бо зовсім не мав такого наміру. Але мамо, прошу тебе рахуйся з моєю думкою. Якщо я обрав Єву, то поважай мій вибір.
-Я б хотіла, але…
Згодом їхавши на мерседесі містом Денис сказав Єві:
-Дякую за допомогу. Розумію, що тобі було непросто сьогодні у спілкуванні з моєю мамою, але дякую. що ти змогла все те витримати і стриматися.
-А знаєш, в якусь мить мені зробилося соромно перед Марією Данилівною, за те, що ми нахабно обманюємо її,- зізналася засмучено Єва не повертаючи голови до Дениса.
-Мені теж соромно. Але так краще, ніж щоразу сваритися і доводити, що я не хочу так як хоче вона,- Денис теж був відвертий,- ще треба у Яни та у її матері відбити бажання поріднитися з нашою родиною.
-Так поясни тієї Яні, що вона тобі не подобається,- порадила Єва,- зазвичай коли хлопець тобі щоразу повторює, що ти йому нецікава у неї відпадає бажання до нього залицятися. Правда бувають випадки коли відштовхують, а вони ще сильніше, ще більш настирливо чіпляються.
-Тут саме той випадок. Чим сильніше відштовхуєш тим сильніш за тебе чіпляються. Яна з тих, яка не розуміє, що вона переходить межу нормальних, цивілізованих стосунків.
-Це вже точно,- усміхнулася Єва пригадуючи як Яна хотіла її побити.
-Тобі пасує усмішка,- Денис щиро зробив комплімент.
-Дякую,- Єві було приємно це почути,- ми приїхали. Я теж хочу, щоб мої поважали мій вибір і не нав’язували мені ніяких Слав. Я переконана, що це Василь Іванович налаштовує мою маму, щоб вона погодилася з тим, що мені варто зустрічатися з його племінником. Аби не він, то моя б мама не стала би мені нікого нав’язувати.
-Цей Василь Іванович мабуть має добрий вплив на твою маму,- зробив висновок Денис,- але будь впевнена, що цей Слава буде нечасто маячити у тебе перед очима. До речі, він влаштувався працювати у мою компанію. Тож найдовші відрядження йому забезпечено.
-Та не вже,- Єва була здивована,- а знаєш, я відчувала, що він піде влаштовуватися на роботу саме у твою компанію.
-Що ж твоє передчуття тебе не підвело. Гарного тобі дня.
-І тобі гарного дня,- і Єва відчинила дверцята та покинула салон автомобіля.
Вдома нікого не було. І це навіть порадувало Єву. У неї є можливість побути на самоті, подумати. Чомусь Єві пригадалося минуле. Ті часи, коли ще був живий її тато. Вона згадала тата, який добрим та турботливим він був, скільки слушних порад їй давав. Вже минуло вісім років, як він загинув. І як багато чого змінилося за ці вісім років. Мама вийшла заміж за цього зухвалого Васю, а вона, Єва встигла закінчити університет і влаштуватися на хорошу роботу. Тільки шкода, що на її шляху зустрівся не той хлопець.
Єва відкрила шафу щоб дістати фотоальбом, захотілося переглянути дитячи світлини. Де вона зображена з татом та мамою. Де вони так щасливо виглядають. На очах дівчини з’явилися сльози від приємних спогадів про минуле. Переглянувши світлини і наплакавшись вдосталь Єва поклала альбом знову до шафи. І тут вона помітила на іншій поличці купу фотознімків. Цікавість взяла своє і вирішила і їх переглянути. Це були світлини на яких були зображені її мама з Василем Івановичем… і на одній із них Єва помітила свого батька. Вона відразу подумала, що це їй здалося і навіть відклала її у бік. Та потім знову взяла цю світлину до рук. І переконалася у тому, що на той світлині дійсно був зображений батько, а також Василь Іванович та її мама. Всі втрьох вони всміхалися та обіймалися. Виглядали як справжні близькі друзі. Виходить її тато був знайомий з Василем Іванович. Але Єва про це не знала раніше, ніхто їй про це не говорив, і ніколи раніше вона не зустрічала цього Василя Івановича у компанії своїх батьків…
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Оманливий рай, Світлана Литвиненко», після закриття браузера.