Читати книгу - "Стосунки на годину і більше"

Виходжу з універу абсолютно розбита. Йду в парк, щоб взяти собі своє улюблене капучино з вишневим сиропом і трохи заспокоїтися. Не хочу показуватися на роботі повністю скислою, бо одразу почнуться випитуваня чому і через що. Я ще не готова до обговорень, бо сама не знаю, як поступлю в цій ситуації.

— Нарешті наздогнав, — несподівано хтось торкається мого плеча. Я здригаюся і обертаюся з тубусом в руках. — Спокійно, амазонка, — піднімає руки вгору хлопець. — Це Арсен, “злочинець з парку”,  пам'ятаєш мене? 

— Ти мене налякав, — відповідаю не надто привітно, бо нелюблю, коли до мене підкрадаються ззаду.

— Я не хотів, але не міг до тебе докричатися, — виправдовується хлопець. — Ти так швидко ходиш, що ледве наздогнав. 

— Ходити корисно …

— А я й не сперечаюся, — відповідає Арсен і продовжує йти поруч. 

— Тобі щось потрібно в мене? — цікавлюся в хлопця. — Якщо хочеш, щоб я допомогла звести твого друга з Поліною, то, можеш навіть не старатися. Нічого не вийде. Не знаю, що там між ними сталося, але Поліна навіть згадувати про нього не хоче? — озвучую своє припущення.

— Ти не вгадала, — відповідає Арсен, — Але, щоб закрити тему з Поліною та Ромою, то скажу, що також не знаю подробиць, але в одному впевнений — мій друг добезпам’яті закоханий в твою подругу. А що між ними відбувається зараз чи було в минулому, він так само не говорить.

— Дивна історія.

— Є трохи, — згоджується Арсен. 

Я підходжу до паркової кав'ярні і замовляю собі капучино. Арсен просить, собі те саме, що й мені і розраховується за двох. Я намагаюся віддати йому гроші, але той не бере. Я злюся.

— Це за завдані моральні збитки, — усміхається Арсен і пробує на смак капучино від чого одразу кривиться. 

— Що таке? — цікавляся у хлопця, бо впевнена, що капучино смачне. Моє, принаймні, так.

— Надто солодке, — відповідає Арсен. — Але я готовий випити його, якщо ти підеш зі мною на побачення.

— А ти хитрун! 

— Я цілеспрямований, — виправляє мене Арсен. — Але про побачення я не жартував, то як ти згодна?