Читати книгу - "Дракула"

Уяви собі – три пропозиції! Але, заради Бога, не кажи про це нікому із дівчат, а то вони надумають собі казна-що, а потім побиватимуться, що в перший день приїзду не отримали щонайменше шість пропозицій. Деякі дівчата такі марнославні! Ми ж з тобою, Міно, можемо собі дозволити не бути марнославними, бо ми обидві є зарученими і незабаром станемо поважними заміжніми жінками. Що ж, розповім тобі про усіх трьох, але дивись – нікому не викажи цієї таємниці, хіба що, звичайно ж, Джонатану. Ти, певна річ, розкажеш йому, бо я у подібній ситуації теж розповіла б усе Артурові. Дружина мусить про все розповідати своєму чоловікові – правда ж, люба моя? – бо я маю бути чесною і пристойною. Чоловіки хочуть, щоб жінки, особливо їхні дружини, поводилися чесно і пристойно; але, боюсь, жінки не завжди справджують сподівання чоловіків. Так от, пропозиція номер один надійшла якраз перед сніданком. Я вже тобі про нього розповідала, це доктор Джон Сьюард, головний лікар психлікарні, з вольовим підборіддям та красивим чолом. Зовні він поводився дуже стримано, але було видно, як він нервується. Він, мабуть, довго тренувався щодо деталей самої процедури і добре їх дотримувався, але все одно ледь не всівся на свого шовкового капелюха, чого загалом з чоловіками не трапляється, якщо вони не нервуються. Згодом же, намагаючись виглядати невимушено, він усе крутив у руках свій ланцет і ледь мене ним не вколов. Доктор Сьюард поговорив зі мною, Міно, дуже відверто. Він сказав, як я багато для нього значу, незважаючи на наше нетривале знайомство, і про те, що шлюб зі мною скрасить його нелегке життя. Містер Сьюард говорив, яким нещасним він буде, якщо отримає відмову, але тут я розплакалася, і він, вибачившись за свою грубу прямоту, заявив, що не хоче ще більше ускладнювати моє теперішнє становище. Він замовк, а потім поцікавився, чи не зможу я покохати його трохи згодом; коли ж я похитала головою, руки його затремтіли, і він, вагаючись, запитав, чи не кохаю я когось іншого. Він поставив це питання дуже делікатно, сказав, що аж ніяк не вимагає чіткої відповіді, просто хоче про це знати, бо якщо жіноче серце не зайняте ніким, то у чоловіка завжди залишається якась надія. І тут, Міно, я визнала за необхідне сказати йому, що серце моє справді зайняте. Я сказала йому лишень це, і більше нічого; містер Сьюард підвівся, з серйозним і мужнім виглядом узяв мої руки в свої і висловив сподівання на моє майбутнє щастя, зазначивши, що я можу розраховувати на нього як на свого найкращого друга. О Міночко, просто не можу не плакати; вибач за те, що мій лист увесь у плямах від сліз. Звичайно, дуже приємно, коли тобі освідчуються і таке інше, але болісно бачити, як від тебе йде з розбитим серцем твій щирий обожнювач, і знати при цьому, що ти викреслила його з свого життя, незважаючи на все те, що він тобі сказав чи міг сказати. На цьому, моя зіронько, я мушу зупинитися, бо почуваюся такою нещасною, хоча загалом я така щаслива, така щаслива!

Увечері. Артур щойно пішов, і наразі я у кращому гуморі, ніж коли припинила писати листа, тож я продовжу свою розповідь про цей визначний день. Отже, так, люба моя: пропозиція номер два надійшла після сніданку. Він такий гарний хлопець, американець із Техасу, у нього дуже молодий і бадьорий вигляд, тому якось навіть не віриться, що він побував у багатьох місцях і пережив скільки небезпечних пригод. Мені шкода бідну Дездемону, яку мавр звабив розповідями про пережиті ним труднощі та небезпеки. Мабуть ми, жінки, є такими полохливими боягузками, що шукаємо у шлюбові захисту від життєвих труднощів, гадаючи, що чоловіки захистять нас від них. Тепер я знаю, що мала зробити, якби була чоловіком і бажала завоювати дівоче серце. А може, я й неправа, бо хоча містер Моріс і розповідав мені історії про свої небезпечні пригоди, а Артур не розповідав взагалі нічого, я все ж таки… але не буду забігати наперед. Отже, серденько, містер Квінсі П. Моріс застав мене саму. Таке враження, що чоловіки завжди застають жінок наодинці. А може й ні, бо Артур намагався застати мене саму аж двічі, і йому це вдалося не одразу, хоча я йому допомагала як могла – тепер я з легким серцем можу в цьому зізнатися. Мушу сказати тобі наперед, що містер Моріс не завжди говорить на жаргоні – тобто він ніколи не користається ним у розмовах із незнайомцями або у їхній присутності, бо насправді він є людиною добре освіченою і з вишуканими манерами; але містер Моріс побачив, що мені цікаво чути, як він говорить на американському жаргоні, тож коли поруч не було сторонніх, він щоразу казав мені такі кумедні речі! Та, мабуть, він усе це вигадує, бо надто вже це вдало й доречно. Але все одно – це так потішно! Що ж до мене, то не можу сказати – користуватимуся я жаргоном чи ні; не знаю, чи подобається він Артуру, бо я ще не чула, щоб він його вживав. Отже, так: сідає біля мене містер Моріс і робить радісний та невимушений вигляд, хоча я все одно побачила, що він сильно нервується. Бере він мене за руку і каже так ніжно-ніжно: – Міс Люсі, знаю, що я й нігтя вашого не вартий, але чекати вартого можна і до нових віників. Впрягайтеся поруч зі мною та й потягнемо далі возик життя разом!

Знаєш, Міно, він виглядав таким добрим та веселим, що відмовити йому мені було набагато легше, ніж містеру Сьюарду, тож я і відповіла американцю з якомога більшою невимушеністю, що впрягатися мені з ним не хочеться і що взагалі – я ще конячка необ’їжджена. Потім містер Моріс вибачився за те, що він, як йому здалося, говорив надто легковажним тоном у таку надзвичайно важливу, надзвичайно серйозну для нього мить і висловив сподівання, що я на нього не буду сердитися. Він сказав це цілком серйозно, тому я теж дещо посерйознішала. Знаю, Міно, ти подумаєш, що я жахлива фліртувальниця й кокетка, але мені додало настрою те, що це вже була друга пропозиція поспіль. Не встигла я, моя люба, й слова сказати, як містер Моріс вихлюпнув на мене справжній потік освідчень у коханні, він буквально кинув до моїх ніг своє серце і душу. При цьому виглядав таким щирим у своєму емоційному