Читати книгу - "Мій коханий хірург, Інна Романова"

- Нічого собі ти даєш, доню! Ти спеціально до нього в лікарню влаштувалася, зізнавайся?

- Спеціально… -  опустила очі і відкрилася мамі у всіх своїх задумах.

- Ти - молодець, з дитинства пронесла своє кохання і не зрадила його, він знає про це?

- Ні! Не говори йому, він не знає. Я розповім пізніше, коли буде влучний час, – попросила маму тримати рот на замку.

- Добре, не хвилюйся, - мама в мене прогресивна і розумна жінка, тому більше запитань не ставила. - Він мені подобається, Настю, відразу видно, що людина з характером, надійна і сильна. Ти будеш із ним щаслива, бачу, як твої очі світяться, а що мамі ще треба для щастя – тільки щоб діти були щасливі.

Ми ще трохи посиділи за розмовою з мамою та повернулися до гостя.

Вечір пройшов душевно і весело, грали в доміно (мама дуже любить), потім у карти та завершили переглядом безглуздої передачі на ТБ, мама її коментувала і це було дуже смішно.

- Ви лягайте у твоїй кімнаті, вже все постелила, - я говорила, що моя мама дуже прогресивна?

- Ма, я з тобою ляжу, а Роман у моїй кімнаті, - мама для вигляду чинила опір, але видно, що такий розвиток подій їй був до душі.

Вранці ми підняли неприємну і делікатну тему – борг мами. Вона мовчала і насуплено дивилася, не хотіла зізнаватися. Але Завгородній, якимось одному йому відомими способами, її вмовив і в результаті ми дізналися правду - мама на своїй машині протаранила Ламборджіні (де він тут узявся взагалі) і страховка покрила частину ремонту, решту рішенням суду зобов'язана виплатити самостійно - це 10тис. доларів.

Її не переслідують і не загрожують, як розповідала мені тітка Галя, але систематично нагадують про борг.

Роман попросив у мами контакти власника імпортної машини і призначив зустріч, мама спочатку чинила опір, але в результаті, знову ж таки неймовірним чином, він її переконав.

Борг був виплачений, я наполягла написати розписку із зобов'язаннями виплачувати 200 доларів на місяць, мама заспокоїлася, і обіцяла теж висилати, по можливості. На що отримала категоричну відмову від Завгороднього.

- Катерино, – звернувся Роман до мами, яка, між іншим, попросила називати себе просто на ім'я. – Це наші з Настею питання і ми їх самі погоджуватимемо і домовлятимемося. Прошу Вас, не треба грошей, краще приїжджайте до нас частіше, – категорично закінчив Роман свою промову.

Не обійшлося без альбому з дитячими фотографіями і розповідями про препарування черв'яків і жаб у моєму виконанні, ну тут нікуди не подітися - треба стійко і мужньо терпіти.

Їхати не хотілося, але у всіх робота, яка чекає і ще речі треба встигнути зібрати - Завгородній все ж наполягає на переїзді до нього.

Душевно попрощалися з мамою, пообіцявши найближчим часом знову приїхати в гості, і поїхали назад до столиці.

- Насте, у тебе чудова мама, сучасна і в той же час тепла і добра, ти в неї пішла характером, - Роман з усмішкою в очах подивився на мене і стиснув мою долоню.

- Так, мама найкраща на світі! - мені було дуже приємно чути про те, що я схожа на маму, адже вона для мене є зразком жінки.

- І ти теж, - чоловік вів однією рукою, іншою тримав мою долоню, міцно і надійно. - Зараз заїдемо до тебе, візьмеш найнеобхідніше і додому. Відтепер мій дім – твій, зрозуміла?

- Так… - несміливо відповіла, хоча хотілося кричати від радості.

Швидко зібрала речі, запакувала, Роман чекав на мене, недбало спершись на диван, розслаблений і задоволений, як кіт.

- Ну, все, я готова, - десь через годину сказала , показуючи на дві великі валізи і одну величезну сумку.

- Добре, скажи орендодавцю про свій переїзд і завтра після роботи приїдемо, щоб все швидко упаковати і з'їхати остаточно. Я вже домовився з сервісною компанією з організації переїзду та з клінінговою компанією теж, вони приберуть після переїзду, ти ж не проти? - таким був мій Завгородній, все вирішив, поки  сумки склала, і я справді зраділа, кому подобається клопіт переїзду і подальшого прибирання квартири? - Забери все найцінніше і поїхали.

Я кивнула, подивилася на своє колишнє житло без жодного смутку, взяла рюкзак і пішла за Романом, який крокував попереду з усіма моїми пожитками.

Додому ми приїхали пізно ввечері, так, зовсім не близька відстань від моєї квартири до нього, години півтори, а по пробках майже три години вийшло.

Ми приготували вечерю нашвидкуруч, підсмаживши яєчню і нарубавши салату, поїли, сходили в душ і задоволені пили чай у вітальні.

- Насте, - загадково глянув на мене Роман. – Ти знаєш, я більше тебе не відпущу спати одною. Тепер тільки зі мною, так що вибирай кімнату... Яка буде спільною, - сказавши це, мене різко підхопили на руки і понесли у бік ліжка.

Моя перша близькість була незабутньою.

Роман був особливо ніжний, ласкавий і водночас пристрасний, кров кипіла в мені, подих збився, від поцілунків горіли губи.

Це була прекрасна та казкова ніч, я пізнала фізичну близькість із коханою людиною.