Читати книгу - "Вибрані поезії"

очікуванні місячного пилку. Затиснуті полум’ям вогнища і заблукані серед пелюсток троянди, майже невидимі, з одного боку до іншого, люди… Самотність
Я могла би жбурнути моє серце звідси; над дахом моє серце кружляло би, не будучи видимим. Я могла би викрикувати мій біль, доки моє тіло не розділилось би на дві частини; було би розчинене водами річки. Я могла би танцювати на плескатім даху чорний танок смерті; вітер відніс би мій танок. Я могла би, випустивши полум’я з моїх грудей, пустити його кружляти, мов дурні вогні; електричні лампи його загасили б… Зі збірки
«Півмаска і конюшина»
(1938)
Ріка Ла-Плата в чорному і кольору вохри
Туман пожер свій обрій, і високі його колони попелясто-сірі посунули до моря, й парапети були понад припливом атлантичним. Залізиста, на якорі трималась, своїх батьків, що з півночі, зорила; дві зеленаві пуми попри гори й каміння мчали з тропіків до неї. Бо, щойно народившись, помирала і ледве брижила свою поверхню, презирливо стуливши горді губи. Омиті ружі кидало їй небо, а з лона стовбури здіймались диму над сонними лісами, що палали. Ріка Ла-Плата в сірому й золотавому
Її важкий і неквапливий подих спокійним був, і не хотів губити замрії, в ніжній сірині потоку видніли добрі ангели злотаві. Дрімало місто поверхів блакитних, і волоцюг не бачили ті чисті однакові споруди з каменяччя; рука Даю казала до порталів. Комах ультрамаринових терпіла, їх не стрясала зі своєї шкіри, і до небес наче була припнута. А ще стояло дерево без руху, летів далеко птах, а довгі хмари виписували слово їй Чекаю. Ріка Ла-Плата у блідо-піщаному
Якої давньої пустелі щемом ти, спрагла, є, якщо у водах гинеш і мертвим тілом зносишся у простір, неначебто твоя вода — небесна? Бо прагнеш ти літати, але більше нуртують хвилі хмар, а ти простерлась спокійно і тіла порожні диму тчеш неперервно, і вони синіють. Піщаними рівнинами безшумно вряди-годи заморський їде повіз, і твої груди робляться м’якими. Ніколи ти не сплюнеш тихим ротом: гукнеш до неба, і дощу півмісяць накриє мирно слід, що вже згубився.