Читати книгу - "Список бажань"

— Він виглядає по-інакшому. Не так галімо.

Гоп застромив руку з бездоганним манікюром у екран. Хвилі червоних спалахів розійшлися по екрану, руйнуючи зображення.

— Що ти робиш? Це ж… ну як там його називають? Ця штучка… Ну як у Шерлока Холмса… доказ!

Гоп замигтів, промінь світла застрибав уздовж руки простісінько в телевізор.

— Я з’ясував, звідки йде сигнал, — поважно мовив він. — Це прямий ефір. Передаю координати на комп’ютер Повелителя.

Ригачка відчув, як його пащека набирається слиною. Він зрозумів, що вже ладен накинутись. Нехилова собача штучка.

— Коли ми там будемо? — запитав Ригачка, в його голосі не лишилося майже нічого людського.

— Поглянь довкола, ти, кретине, — кинув Гоп. — Ти вже там.

Сесилі Ворд випливла на сцену. Бідолаха Лоурі мало не впав зі стільця. Глядачі в студії підвелися, аплодуючи, і чотириста колін боляче хруснули.

— Ну ж бо, Лоурі, який у тебе план?

Лоурі закліпав — і краплини поту стекли з очей.

— План? Ти знаєш. Поцілувати її.

— І це все? Поцілувати?

— Ну…

— Боже, який з тебе стратег? Якби індіанці напали на тебе, тобі був би чистий капець, як генералові Кастору з його людьми.

На Лоуревій сорочці виступали темні плями.

— Я такого ще не робив. Я думав, ти допоможеш.

— Я її не цілую. Було прикольно поцілувати власну бабусю.

— Твоя правда: її цілуєш не ти. Якщо хто й має поцілувати, то тільки я!

— Авжеж.

— Гаразд.

— Окей.

— Тоді так. Коли я дам знак — твоя черга діяти. Зведи мої старі кістки донизу, решту я зроблю сам.

Меґ кивнула головою:

— Без проблем. А тепер замовкни, досить бубоніти самому до себе, усі вже сідають.

Сесилі заспокоїла присутніх граційним помахом руки. Знадна жінка, висока, зі сталево-сивим волоссям і круглими карими очима. Лоурі можна було зрозуміти.

— Доброго вечора, друзі. — Вона багатозначно підморгнула. — Я мушу вдавати, що ми з вами зустрічаємося ввечері.

У цьому була вся Сесилі Ворд. Редактори залишать ці слова для обох показів. Студія, забувши всі свої проблеми, доброзичливо всміхалася.

— Цього вечора у нашому шоу йтиметься про те, що колись так чи інак стосувалося кожного з нас. Сьогодні з нашими експертами ми обговорюватимемо втрачене кохання.

Лоурі мало не знепритомнів. Здавалося, його потові залози почали виділяти літри поту.

— Втрачене кохання? — гиготіла Меґ. — Неймовірно.

— О ні, — застогнав Лоурі. — Це занадто. Я не витримаю.

Жінка, що сиділа поруч, стурбовано сіпнула його за рукав.

— З вами все гаразд, любчику?

— Зі мною все гаразд. Дякую. Все гаразд. Просто мені потрібне свіже повітря.

Маккол підвівся, ноги трусилися. Він почувався наче придурок. Нове вбрання? Поціломки Сессі? Що він собі надумав?

— Куди ти йдеш?

— Додому. Додому. Туди, звідки прийшов. У свій світ.

Меґ зависла перед Макколовим обличчям.

— Ні! Ти не зможеш. Ми вже так близько!

— Геть з дороги!

Звичайно, вони були в самісінькому центрі ряду. Зусібіч на них заоберталися голови.

— Сядь!

— Не можу!

— Що ти збираєшся робити? Бігти додому і вмирати?

У Макколовій голові гупало, вибиваючи з неї найменші думки.

— Так! — вигукував він щосили. — Так! Я їду додому вмирати!

Така заява враз привернула увагу всієї студії. На сцені запала цілковита мовчанка. Навіть оператор забув жувати жуйку.

Сесилі Ворд затулилась від прожекторів.

— З вами все гаразд, пане?

В горлі у Лоурі пересохло, зате долоні були мокрі як хлющ. Типово.

— Ну-бо! — мовила Меґ.

— Ні…

— Ні? Вам погано, пане?

Здоровенні охоронці повільно рухалися в напрямку секції Б.

— Ну ж бо! Це хибне рішення.

— Я не можу.

Сесилі Ворд примружилась:

— Я вас знаю?

Лоурі глибоко вдихнув і зустрівся з нею поглядом.

— Привіт, Сессі.

— Сессі? Мене ніхто не називав так, відколи… О Боже, Лоурі?

Ведуча збентежено позадкувала, мало не впавши на східці.

Цього разу охорона просто побігла до Маккола.

— Ходімо, Лоурі.

Маккол вдивлявся у свою подружку так, наче не минуло цілих півсторіччя. Її очі були ті самі. Ті самі.

— Гаразд, помічнице. Зведи мене донизу.

— Зараз, — сказала Меґ, пірнаючи в старече тіло.

Лоурі засунувся якнайдалі, мов дитина на гойдалці. Проте він усе відчував. Відчував молодечу силу й пристрасть у своєму старому тілі.

— Гей, Сессі, — вигукнула Меґ. — Будь на місці, серденько. Лоурі щось має… Тобто я маю щось тобі сказати.

Лоурі пирхнув, мовчки, всередині власної голови. Це дівчисько надивилося американських фільмів.

Охорона враз де й діла весь свій удаваний спокій і кинулася на Лоурі, наче зграя розлючених носорогів. Їхній керівник, біжучи, вигукував у рацію:

— Схоже, маніяк. Секція Б. Готовність номер один.

— Упс, час вирушати.