Читати книгу - "Єлюди. Теплі історії з Майдану"

Повертаюсь до того, з чого почала – із навчання. Дівчина каже, що провела рік у США за програмою обміну. «Я майже іноземний агент», – жартує Аліса і зразу ж додає, що цей Новий рік зустріла в друзів у Москві.

Дякую всім волонтерам «Євромайдану SOS». Ви робите надзвичайно важливу роботу. За останні два місяці гаряча лінія «Євромайдан SOS» прийняла 30-35 тисяч дзвінків.

2 лютого 2014

Люди з Майдану порадили мені відвідати 32-гу сотню. До неї входять чоловіки з Косівського району Івано-Франківської області. «Якщо їм дати достатню кількість будівельних матеріалів, вони збудують дев’ятиповерховий будинок на Майдані», – пожартував знайомий, який розказав мені про них. «Легко!» – усміхаючись, відповіли чоловіки з 32-ї сотні, коли я переказала ці слова. На днях, крім намету, у них з’явився окремий будиночок – пункт обігріву. У ньому стоїть бочка, з якої вони зробили щось на зразок буржуйки, поруч лавки. Ті, хто стоїть в охороні, можуть сюди забігти, посидіти й погріти руки. Цей будиночок менш ніж за два дні звів сорокачотирирічний Василь із села Березів Косівського району (на друглму фото праворуч). «На Київщині я теж багато будинків побудував», – розповідає Василь. А ще він працював у Польщі, Чехії, Росії, Німеччині й навіть у США.

У наметі ж люди відпочивають. У ньому теж усе зроблено своїми руками. Двоповерхові ліжка, стіл, збиті з дощок. «Щоденно тут ночують шістнадцять чоловіків. Але загалом до сотні входять від сорока до ста чоловік», – розповідає керівник сотні Олег (на друглму фото ліворуч). Залежить від того, хто коли приїжджає. Зараз більшість людей із цієї сотні перебувають в Українському домі.

Олег приїхав на Майдан у перших числах грудня. Не пам’ятає точної дати, коли це сталося. «Зараз числа й навіть місяці не грають уже ролі», – пояснює він. Намет купив 14 грудня. Чоловіки довго з’ясовували, як його збирати. Після того як зібрали, провели електрику. Разом із сусіднім наметом користуються генератором.

Косівська сотня теж з’явилася не відразу. Спочатку чоловіки допомагали «афганцям» стояти в охороні. А коли зросла кількість приїжджих саме з цього району, вирішили зареєструвати свою сотню.

Завтра ці хлопці допомагатимуть побудувати пункт обігріву сотні з Донецької області.

3 лютого 2014

Тетяна, 35 років. Малює портрети людей в Українському домі. На цій картині кілька портретів. Один намалювала вчора, другий – сьогодні. Скільки ще людей буде на полотні, не знає. «Присутня якась невизначеність, бо це відкритий простір», – пояснює художниця. Як творчу особу, на Майдані її цікавлять люди й емоції на обличчях. Сама ж Тетяна викладає у приватній студії, раніше працювала у Національній художній академії.

Назар, портрет якого зображує дівчина, сам напросився позувати. Молодий чоловік часто буває на Майдані. Приходить уночі чергувати з друзями. Назар народився в Калінінграді, виріс у Коломиї, а останні дванадцять років проживає в Києві. Займається експортом деревини. Портрет йому сподобався.

4 лютого 2014

27-річний білорус Влад працює зараз волонтером на кухні в Українському домі. Приїхав тиждень тому. Ночує на другому поверсі в Укрдомі. У перші дні просто виходив на Майдан, а потім вирішив допомагати чимось, записався у волонтери. У рідному Мінську майже не буває. Працює в європейських країнах – малює рекламу. Одружений, дві донечки. Одній сім років, а другій скоро буде три місяці. «Мені дуже подобаються ваші люди на Майдані, які хочуть щось змінити у своєму житті», – ділиться враженнями Влад. Разом з іншими він цілий день порається на кухні, також розносить їжу по барикадах. Спить по чотири години на добу, але хлопець не виглядає втомленим. Відкритий і позитивний, одразу погодився на розмову. Спілкувався білоруською, сподіваюсь, я все правильно зрозуміла.

На кухні в Українському домі нарізають бутерброди, не готують перші чи другі страви, а лише підігрівають у мікрохвильовій печі те, що принесли. Запитала, що найчастіше приносять люди. «Сало», – відповіли хором на кухні. І попросили передати, щоби не приносили більше сала, бо вже нікуди його подіти.