Читати книгу - "Єлюди. Теплі історії з Майдану"

10-20 пар. Підійшла до однієї бабці, взяла 20 пар чоловічих трусів. Бабуся запитала, чи це для Майдану. Коли почула ствердну відповідь, дістала 50 гривень і попросила купити також від неї щось для потреб Майдану. «Я відмовлялася. А вона каже, що у неї сьогодні день народження і вона хоче це зробити», – розповідає дівчина. У такі моменти їй завжди важко стримувати сльози.

І все ж, відвідуючи Майдан, ця сонячна дівчина частіше усміхається, ніж плаче. Її дуже надихають люди, які там присутні. Аня не помітила моменту емоційного спаду, про який так багато говорили місяць тому. «Наші люди реально найкрутіші! Вони не те, що не падають духом, а шукають позитив навіть у найстрашніші моменти», – емоційно каже вона.

Аня не боїться брати активну участь у цих подіях, хоча був момент, коли їй стало справді моторошно. У ніч, коли весь Київ виявляв місцезнаходження тітушок, вона поверталась із Майдану через Контактову площу. Там стояли десь 300 чоловіків у чорному одязі. «Тихий Поділ, і їде лише одна моя машина. У цей момент мені стало дуже страшно. Захотілося втекти кудись далеко й вивезти всіх родичів», – згадує Аня. Повернувшись додому й оговтавшись від шоку, дівчина почала діяти. Вона є членом спільноти «Доїхати на Майдан» і всю ніч підвозила людей у центр.

Коли закінчиться Майдан (сподіваюся, що перемогою), обов’язково піду на якийсь показ колекції ювелірних прикрас. Хочу побачити цю неймовірну дівчину в сукні й на підборах.

30 сiчня 2014

Сергій, 23 роки, місто Волноваха Донецької області, волонтер у IT-наметі. На Майдан приїхав на початку грудня, а через кілька тижнів потрапив до IT-намету. Зараз координує інших волонтерів. Цей намет – спасіння для людей соцмереж. Тут є безкоштовний Wi-Fi.

У своєму рідному місті Сергій займається активною громадською діяльністю. Активіст «Дорожнього контролю», через що має постійні проблеми й сварки з ДАІ. Останнього разу це коштувало йому робочого місця. Він працював слюсарем у тепломережі. Але після того, як він укотре знімав даїшників на камеру, директор попросив його звільнитися. Керівник підприємства не приховував, що в нього якісь свої стосунки з ДАІ.

Сергій за спеціальністю програміст. У Волновасі це не дуже популярна спеціальність. Разом із друзями він створив організацію «Громадський контроль». Хлопці надсилають запити в органи місцевої влади, меру, службам, які ремонтують дороги, вимагаючи звітувати, куди і на що вони витрачають кошти міського бюджету.

На Євромайдан поїхав тому, що набридла всеосяжна корупція й беззаконня. Родичі були проти. «Вони вважають, що усе організували западенці», – говорить Сергій. Хлопець намагався їм пояснити, що люди тут стоять не за Кличка чи Тягнибока, а за ідею змінити країну. Чи вдалося переконати рідних, Сергій не знає, але вони хоча б змирились із тим, що він на Майдані. «Звісно, всі переживають. Я дзвоню родичам, кажу, що зі мною усе гаразд», – розповідає волонтер. Збирається залишатися до тих пір, поки стоятиме Майдан. «Тут я у безпеці. А вдома – невідомо, що зі мною буде», – пояснює він.

1 лютого 2014

Аліса, 34 роки. Координатор гарячої лінії «Євромайдан SOS». Родом із Херсону. Мама з російського Іванова, батько з Казані. «Я росіянка, що не завадило мені поступити до Києво-Могилянської академії», – пояснює вона. Бакалавр з історії, магістерський ступінь із політології. Після закінчення Могилянки три роки провела у Франції, де писала дисертацію про Раймона Арона. Зараз викладає у alma mater сучасні політичні ідеології та вступ до політології.

Євромайдан для Аліси розпочався зі студентів Могилянки, коли ті вирішили разом зі студентами інших універів іти на Майдан. Викладачка пішла з ними. «Зупинити їх я не мала морального права. Вони все одно йшли туди», – пояснює дівчина. Але спочатку ще не брала активної участі у подіях.

Після 30 листопада все змінилося. Коли жорстоко побили студентів, вона зрозуміла, що треба робити щось конкретне, а не просто стояти на вулиці. Знайомі започатковували ініціативу «Євромайдан SOS», Аліса приєдналася до них. Зараз координує гарячу лінію, яка допомагає зв’язатися постраждалим з юристами. Сайт ініціативи інформує про те, що робити, якщо додому прийшли з обшуком. Також волонтери збирають усю можливу інформацію про зниклих безвісти. «Фізично ми їх не шукаємо. Але ми збираємо фотографії, обдзвонюємо родичів, лікарні, райвідділи», – пояснює Аліса. Щодня в офісі «Євромайдан SOS» чергують від одного до дев’яти волонтерів, залежно від ситуації на вулицях. Ще кілька людей працюють дистанційно, у віртуальному просторі. Збирають і публікують інформацію в соціальних мережах: Facebook, Twitter, ВКонтакте й Однокласниках.

Утім, у «Євромайдані SOS» бувають і періоди затишшя. «Позавчора дівчата робили на кухні млинці. Це значить, що ситуація в країні у цей день була спокійною», – каже координатор гарячої лінії. Вона збирається допомагати «Євромайдану SOS» до переможного кінця. Тим паче що це вдається поєднати з роботою. У цьому семестрі у викладачки не дуже