Читати книгу - "Елементал"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Давай без ребусів, коротше.
— Коротше,— і я вже заразився його слівцем-паразитом,— якщо ти гориш бажанням дати когось на підмогу, то мені достатньо буде Вессона.
— Кого-о-о ?
Я хотів сказати, що на жаргоні представлених народів це означає «класного водія», але щоб і далі не збивати Ібрагіма з пантелику, пояснив:
— Мені потрібен хіба ось такий комбайнер, як у тебе. Тільки не на цьому «Джондірі», звичайно. Достатньо непримітної машини, яку в разі потреби не шкода й спалити.
— Ці хлопці не ходять на жнива нарізно,— кивнув він на Сміта і Вессона.— Це в мене сіамські близнюки. Одному прищикнеш хвоста, а другий верещить.
— Гаразд,— погодився я.— Вони можуть бути удвох.
— Всього лиш удвох — і без стволів? — озвався Сміт.
— Це такі хлопці, що в одного машина без гальм, а в другого пістолет без запобіжника,— пояснив Іб.— І що цікаво, при цьому вони не підводять.
— Побачимо,— сказав я.
Вони озирнулися водночас: Сміт глянув через ліве плече (щоправда, не сплюнув), а Вессон через праве: ти ще сумніваєшся?
— Може, вам туди спершу так під’їхати? — спитав Іб.— Коротше, в розвідку.
— Ні,— сказав я.— Немає часу на репетиції. Сьогодні все зробимо.
— Сьогодні?
— Так, опівночі треба вже бути там. Ти встигнеш з машиною? До вечора ще далеко.
— Що з мене ще? Окрім сіамських близнюків? Може, панцир, гроші?..
— До речі,— сказав я.— Де тут можна перекусити? Так, щоб зі столиком на двох? І швидко.
Він зрозумів. Вессон зупинив «могилу» біля першого-ліпшого ресторанчика, назву якому придумав абсолютно глухий чоловік — «Кака-ду». Ми з Ібрагімом зайшли до майже порожньої зали, тільки в кутку сиділа гамірна чоловіча компанія і мочила носи у пиві.
Ми примостились подалі.
— Ти щось будеш? — спитав Іб.— Бо я не голодний.
— Я теж.
— Тоді лише для годиться візьмемо пива з креветками. Ти взагалі п’єш?
До нас підійшла кобилка з білою гривою і, подавши меню, поцокотіла геть.
— Скільки? — спитав він.
— Три штуки. Поки що.
Ібрагім, не кліпнувши, дістав із спідньої кишені піджака портмоне, відрахував гроші і, поклавши їх між палітурки меню, підсунув до мене.
— Поки що,— повторив він.
Зігнувши вдвоє тридцять стодоларових купюр, я недбало запхнув їх у джинси.
Прицокотіла кобилка, Ібрагім замовив пива з креветками й одразу розрахувався, однак ні до чого не доторкнувся.
— Я питав, чи ти взагалі п’єш?
— П’ю,— сказав я.— Сп’яніння — це різновид сну. А ти ні?
— Я людина віруюча. Тому вибач, давай, коротше, до діла.— Іб досі не міг змиритися зі своєю другою скрипкою у цій великій грі.— Мені ще треба дещо організувати. Ми нічого не забули?
— Начебто ні. Ти можеш їхати. Я чекаю машину рівно об одинадцятій вечора. Там само.
— Що ти мав на увазі, коли говорив про чужих людей? — спитав він.
— А, варіант відпадає. Думав найняти ось таких лохів,— показав я очима на п’яну компанію,— аби вони десь там недалечко затіяли між собою гучну бійку. Дуже добре спрацьовує[42] як відволікаючий момент. Бо який же росіянин не любить швидкої їзди і п’яних вуличних бійок? — я хруснув креветкою, як жаба комахою, і потяг відразу півкухля.
Він дивився на мене червонястими зіницями.
— Може, все-таки візьмеш бронежилет?
— Ні,— сказав я.— Сьогодні душно. Мабуть, припарює на дощ. Та й ми ж домовилися — працюємо без зброї. Хіба ні? Ти йди, а я ще трошки подрімаю.
Він так імпозантно пішов до виходу, що його провела очима навіть п’яна компанія. Лукава, треба сказати, шарага, бо звернула на мене увагу тільки тоді, коли я залишився сам.
— А цей начебто не чорносракий! — сказав стрижений під «нулівку» валах.
— Зніми йому штани, то й побачиш,— пирхнув ще один «шайба» з мокро-червоним од пива ротом.
— Дядечку,— попросив я,— не чіпай мене, я більше не буду.
«Шайба» підійшов до мого столу, смокнув мокрим ротом цигарку і вкинув недопалок у мій кухоль.
— Що ти не будеш?
— Пісять у твою попільничку,— сказав я.
— І-й-йа-а-а!!! — вереснув він, як ішак, щоб завдати мені жаху, і крутнувся довкола своєї осі, але обертався так довго, що за той час я міг щонайменше тричі вгатити його по макітрі. Було б просто примітивним виставляти йому блок чи вдаватися до вишуканих прийомів, а тому я терпляче почекав, поки він застигне на обох ногах після викрутасу, і просто, по-нашому дзизнув його кулаком у маківку. Так забивають цвяхи у дошку, і, думаю, ось так по-простому гатив по голові змія Котигорошко, не витрачаючи сил ні на «і-й-йа», ні на зайві рухи. Якби цвях, тобто «шайба», був залізний, то він би вгруз у підлогу принаймні по коліна, а так, бідака, зламався навпіл і впав до моїх ніг мертвий. Придурився, звичайно, як та лисиця,— згадав я ще одну казку,— і поки стрижений під «нулівку» валах, підбігши до мене, розвертав свою долоню «в ребро», я міг би розповісти всю казку про лисицю, яка прикинулася мертвою, щоб вкрасти у діда-лоха рибу, але в мене було вже мало часу, я ще мав купу справ до одинадцятої вечора, і тому без будь-яких фокусів заломив ту руку назад і викинув угору своє коліно. Руця хруснула легко, як єдиний прутик, витягнутий із віника. А всього віника зламати важко, цю казочку засвоїли навіть івани-придурки, й вони сипнули на мене гуртом, але, якщо серйозно, серед них не виявилося жодного путнього спаринґ-партнера для мене, щоб зробити нормальну розминку перед вирішальним поєдинком. Тому на прощання я взяв кухоль, у якому плавав рудий недопалок, і так, як Іван-побиван витискав юшку із каменя, вичавив з нього коричневу водичку на того, що притворився мертвим.
Тепер уже на моєму шляху стояв тільки штатний охоронець цього «Кака-ду», стояв із ґумовим кийком, яким колись вибивали мені ребра мої землячки (удар приблизно = 70 кг на один квадратний см), щоб я не махав прапором, але це був не землячок, це був дуже розумний москаль-чарівник, який навіть не доторкнувся до тієї ґумової палиці і чемно дав мені дорогу.
А дорога та, певна річ, розгалужувалася, як завжди, іще на три шляхи: праворуч підеш — коня втратиш, ліворуч підеш — без голови зостанешся, а вирушиш прямо — назад не повернешся.
І я пішов прямо.
3
Дебіли! Замість того, щоб
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Елементал», після закриття браузера.