Читати книгу - "Граф Дракула"

вони зрозуміли ту жахливу небезпеку, в якій опинилася тепер шхуна. Між шхуною і портом знаходився великий плоский риф, через який потерпіло так багато пароплавів; і при вітрі, що віяв із неймовірною силою, шхуна не мала жодної можливості досягти входу до гавані. Настала вже година вищої точки припливу, хвилі були такі високі, що чайки мчали з ними на одному рівні, і під усіма вітрилами з неймовірною швидкістю мчала шхуна. Потім знову розстелився туман густіше і щільніше, ніж раніше. Промені прожектора тепер було спрямовано через Східний Мол на вхід до гавані, на те місце, де очікувався крах. Натовп чекав, затамувавши подих. Вітер раптово повернув на північний схід, і залишок морського туману розсіявся в його пориві. І тоді — mirabile dictu[11] — між молами з'явилася дивна шхуна і, перекочуючись із хвилі на хвилю, із запаморочливою швидкістю під усіма вітрилами увійшла до гавані. Прожектор яскраво освітив шхуну, і тоді здригнулися всі, хто її побачив, оскільки виявилося, що до стерна був прив'язаний чийсь труп, голова якого теліцалася з боку на бік при кожному русі корабля. На палубі нікого більше не було видно. Жах охопив усіх, оскільки здавалося, що корабель потрапив до гавані ніби дивом, ведений рукою мерця. Все це відбулося набагато швидше, ніж можна написати ці рядки. Шхуна, не зупиняючись, промайнула гаванню і врізалася у велику масу піску і гравію, обмиту багатьма припливами і штормами, в південно-східній частині дамби, що знаходиться під Східною Кручею, відомою тут за назвою Тет Хілл Пір.

Звичайно, коли корабель викинуло на піщану купу, це спричинило великий струс. Усі бруси, мотузки і снасті були знищені, і деякі з верхніх із тріском полетіли вниз. Але дивніше за все було те, що, тільки-но шхуна торкнулася берега, на палубу вискочив величезний собака і, пробігши палубою, зіскочив на берег. Попрямувавши до кручі, на якій височіє цвинтар, собака зник у густому мороці.

Якось так сталося, що в цей час на Тет Хілл Пір нікого не було, бо всі, чиї будинки знаходилися по сусідству, або вже спали, або висипали на кручі. Таким чином, береговий сторож, який із східного боку гавані негайно прибіг до малої дамби, був першою людиною, котра піднялася на борт. Він підбіг до корми шхуни і нахилився, придивляючись, над стерновим колесом. Але відразу позадкував, ніби раптово чимось приголомшений. Ця обставина викликала загальну цікавість, і цілий натовп народу поспішив туди. Від Західної Кручі до Тет Хілл Пір добряча відстань, але ваш кореспондент досить хороший бігун і тому прибіг набагато раніше за своїх супутників. Проте, коли я з'явився, на дамбі зібрався вже цілий натовп, оскільки сторож і поліція не дозволяли їм піднятися на борт. Завдяки люб'язності головного човняра мені, як кореспонденту, і ще маленькій групі людей, що вже бачила мертвого моряка, прив'язаного до стерна, дозволили зійти на палубу.

Немає нічого дивного в тому, що береговий сторож був вражений або навіть переляканий, оскільки рідко доводиться бачити такі сцени. Людину прив'язали за руки до спиці стерна, причому руки ЇЇ були зв'язані одна над другою. Між рукою і деревом знаходився хрест, а чотки, до яких цей хрест був причеплений, обмотані навколо кистей рук і стерна і були всі разом зв'язані мотузком. Можливо, що цей бідолаха раніше перебував у сидячому положенні, але вітрила, що лопотіли, очевидно, розбили стерно, і тоді його почало кидати з боку на бік, тому мотузки, якими він був прив'язаний, врізалися в тіло до самих кісток. Були зроблені точні записи про стан речей, і лікар, сер Дж. М. Каффін, який прибув одразу ж слідом за мною, після короткого огляду заявив, що цей чоловік уже щонайменше два дні як помер. У його кишені була порожня, щільно закоркована пляшка зі згортком паперу всередині, що виявився додатком до корабельного журналу. Береговий сторож говорив, що він, мабуть, сам зв'язав собі руки, затягнувши мотузок зубами. Потім покійний штурман був шанобливо знятий із того місця, де він стояв на своїй благородній вахті до самої смерті, і тепер, внесений до списку мертвих, чекає на слідство.

Раптом шторм, що налетів, минув, його лютість стихла; хмари розсіялися, і небо почало вже червоніти над йоркширськими полями. Я надішлю вам до наступного номера подальші подробиці про покинутий корабель, який знайшов таким дивним чином шлях до пристані під час бурі.

9 серпня.

Обставини, що з'ясувалися після вчорашнього дивного прибуття шхуни під час шторму, ще жахливіші, ніж сам факт. Це виявилася російська шхуна з Варни під назвою «Дмитро». Вона майже цілком наповнена вантажем сріблястого піску, крім того, абсолютно незначним вантажем, що складається з чималої кількості великих дерев'яних ящиків, наповнених чорноземом. Вантаж цей призначався стряпчому м-ру 3. Ф. Біллінгтону-Крессіну в Уайтбі, який прибув сьогодні вранці на борт і офіційно прийняв до свого розпорядження призначене йому майно. Російський консул прийняв за обов'язком до свого підпорядкування пароплав і заплатив усі портові витрати. Тут багато говорять про собаку, що вискочив на сушу, щойно пристав корабель. Його ніде не могли знайти; здавалося, ніби він зник із міста. Можливо, його налякали, і він утік на болота, де й тепер ще ховається від страху.

Сьогодні рано вранці знайшли великого собаку, що належить торгівцеві вугіллям, поблизу Тет Хілл Пір мертвим саме на дорозі, проти двору його господаря. Він із кимось побився і, мабуть, зі скаженим супротивником, оскільки горло пса було розірване, а черево розпороте неначе величезними лазурями.

Пізніше.

Завдяки люб'язності інспектора Міністерства торгівлі мені дозволили переглянути корабельний журнал «Дмитра», доведений у повному порядку до останніх трьох днів, але в ньому не виявилося нічого особливого, окрім факту зникнення людей. Набагато більший інтерес має папір, знайдений у пляшці, доставлений сьогодні для дослідження; порівняння обох документів привело мене до висновку, що я не в змозі розгадати цю таємницю. Оскільки не було причин щось приховувати, мені дозволили скористатися ними, тому я надсилаю вам копії.

З усього випливає, що капітан був охоплений якоюсь нав'язливою ідеєю перед виходом у море і вона послідовно розвивалася протягом усієї подорожі. Я пишу під диктування секретаря російського консула, який люб'язно переклав нотатки в журналі.

Корабельний журнал

«ДМИТРО»

Варна — Уайтбі

Відбуваються такі дивні речі, що я віднині акуратно записуватиму їх, доки не прибудемо на місце.

6 червня.

Ми закінчили приймати вантаж — сріблястий пісок і ящики із землею. Опівдні підняли вітрила. Східний